Різдво Богородиці

rizdvo  dohorodytsi 4

Неділя 15-та по ЗСД

Nedila 15  po ZSD

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті 127 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Vladyka HlibВладика Гліб (Лончина), єпископ Єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні та Апостольський візитатор для українців греко-католиків Ірландії, Синодом Єпископів УГКЦ призначений головою оргкомітету з відзначення 125-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого.

Владика Гліб особисто знав Патріарха. Своїми споминами він поділився з Департаментом інформації УГКЦ.

Владико, чи можете поділитися враженнями від першої вашої зустрічі з Патріархом Йосифом?

Уперше я побачив Патріарха Йосифа, коли він приїхав до Торонто. Це був червень 1968 року. Він прилетів у п’ятницю, а в суботу був Молебень у новозбудованому храмі Покрови. Ми приїхали з родиною. На тому Молебні я його вперше побачив. На другий день на стадіоні була велика Служба Божа, де ми також були.

А в липні Патріарх приїхав до мого міста Детройта. Я теж був на Літургії, яку служив Патріарх у храмі Непорочного зачаття у Гемтремку, де парохом був отець Інокентій Лотоцький.

Але ці всі зустрічі з Патріархом були лише здалеку. Я тоді мав лише 14 років.

На моє враження від Патріарха впливало багато розмов про нього в родині. Він до того був Митрополитом, який перебував в ув’язненні. Для нас це була дуже дорога й маєстатична постать.

Пригадую, у 1962 році українці діаспори святкували 70-річчя Митрополита Йосифа. Усі обговорювали, як він страждає в сибірських таборах… А коли у 1963 році його звільнили, це була велика радість! Це було щось надзвичайне. Усі були дуже зворушені.

У 1965 році, коли я був у п’ятому класі в школі Непорочного зачаття, через гучномовці нам оголосили, що Митрополит Йосиф став кардиналом.

У той час для вірних греко-католиків, для нас, українців, на різних континентах світу новини про Патріарха були головними і дуже важливими.

А освячення собору Святої Софії в Римі у 1969 році взагалі було дуже величною подією.

Моя особиста зустріч з Патріархом відбулася аж 1971 року… Мій брат Тарас поїхав до Риму на заклик Патріарха Йосифа вивчати богослов’я. Я завжди просив брата, аби він розповів мені про Рим, як там, бо мені теж хотілося туди поїхати на студії. Я вагався, коли краще поїхати, до чи після закінчення університету в США. І раптом отримав листа від брата, в якому той писав, що Патріарх Йосиф сказав, аби вже їхати. І це створило в моїй родині велику дискусію. Мій тато навіть був подумав, що я щось наробив поза його плечима. Але потім мої батьки порадилися між собою, подумали собі, що один мій брат є в Римі, і якщо я там теж буду, то нам разом легше буде.

Я приїхав до Риму 17 листопада 1971 року. Це був четвер. А Патріарх Йосиф майже щонеділі приїздив до собору Святої Софії. І вже в неділю, 20 листопада, мене покликали і сказали, що Патріарх хоче зі мною поговорити. Там при УКУ була велика господарка: кури, гуси та інші звірята. Він стояв коло огорожі з сіткою і якраз оглядав цю господарку. Я підійшов до нього. І моє перше враження було, що він дуже великий. Патріарх подав мені свою руку, я поцілував її, привітався з ним. Я вже не пригадую, про що ми тоді говорили. Але точно пам’ятаю, що дивився на нього, як на ікону.

Потім одразу наступного тижня було свято святого Йосафата. І Патріарх, як і щороку 25 листопада, служив Літургію на гробі святого Йосафата в базиліці Святого Петра. Тоді я вперше прислуговував Патріархові на Архієрейській Літургії. І так пішло й поїхало з того часу.

Про Патріарха Йосифа кажуть, що він був емоційний чоловік. А чи доводилося вам потрапляти під гарячу руку?

О, так. І не раз. Якщо Патріарх був чимсь незадоволений, то він одразу це казав; якщо треба, то і сварив.

Це могло бути будь-де і будь-коли: на Літургії, в коридорі, їдальні… Бо він дбав, аби ми були добре виховані. Це було для нього дуже важливим. У їдальні він учив нас навіть користуватися ножем, вилкою, як поводитися за столом. Пам’ятаю, як він казав: другий раз можна брати, а вже третій раз – не випадає. І в мене ця наука залишилася від нього.

То студенти його боялися, шанували чи просто остерігалися?

Усе це було. Як чули його кроки в коридорі, то кожен був насторожений: ага, до кого він іде, кого він висварить чи щось таке.

І завжди, коли він був в УКУ, то ми завжди були уважніші. Але ми не ставилися до цього, як до якогось терору. Абсолютно ні. Кожен з нас мав до нього величезну пошану. Ми тільки хотіли одного – зробити все правильно, аби він не мусив нас сварити. Сміється.

Владико, у вашій біографії сказано, що вас на священика святив Патріарх Йосиф. Які слова в цей день сказав вам ваш святитель?

Це було 3 липня 1977 року в нашому студитському монастирі в Ґроттаферрата (Італія). Приїхали були гості з УКУ з Риму, була моя родина, отець Степан Чміль, тодішній отець-настоятель Любомир Гузар…

Патріарх служив Літургію. Все відбулося дуже врочисто. Після свячень він сказав мені запричащати вірних, а опісля дав мені чашу, аби я заспівав «Спаси, Боже, людей твоїх». Я якось так знітився, бо це він мав зробити. Я заспівав, але забув поблагословити людей чашею. І собі так зі страхом подумав: ого, буде мені, буде.

Тоді був такий звичай, одразу після свячень, зайти до його кімнати, аби подякувати йому за дар висвячення на священика. Я теж так зробив, і перше, що я чекав, що він мене насварить. Але, знаєте, він нічого про це не сказав, лише заохотив до витривалости. Тоді я собі подумав: ого, Блаженніший подався, постарів. Якраз того року йому виповнилося було 85 років.

Синод Єпископів УГКЦ уповноважив вас очолити оргкомітет з відзначення 125-річчя з дня народження Патріарха Йосифа. Які основні заходи планує оргкомітет для гідного відзначення цього ювілею?

Основні заходи відбудуться на Тернопільщині в селі Заздрість, де народився Патріарх 17 лютого 1892 року. Цього дня Блаженніший Святослав разом з владиками відслужать урочисту Службу Божу з нагоди ювілейного дня його народження.

На місці хати Патріарха в Заздрості є музей, яким займається Товариство Святої Софії США. Вони теж мають свою програму, у рамках якої буде показ фільму про Патріарха і відкриття відреставрованого музею.

Це будуть центральні святкування самого дня народження.

Та перед цим у Києві 15 лютого вранці відбудеться прес-конференція, а ввечері – урочиста академія на честь Патріарха Йосифа в приміщенні Київського національного університету імені Шевченка.

А в четвер, 16 лютого, в Київському центрі УКУ відбудеться круглий стіл для ознайомлення з постаттю Патріарха Йосифа. У круглому столі візьмуть участь кілька осіб, які особисто знали Патріарха.

І в неділю, 19 лютого, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві відбудеться урочиста Служба Божа, яку очолить Блаженніший Святослав.

Потім упродовж кількох наступних місяців у різних містах України УКУ організує лекції про Патріарха Йосифа.

Звісно, кожна митрополія, єпархія матиме свої заходи.

А якою б ви назвали мету цих заходів?

Хочемо, аби ця непересічна постать стала знайомою для нашого народу, для кожного українця. Бо як Митрополит Андрей Шептицький, так і Патріарх Йосиф Сліпий – це дві дуже важливі постаті не тільки в історії Української Греко-Католицької Церкви, а в історії всього українського народу. Вони були не лише церковними провідниками, а й етнархами, батьками свого народу. Тому ми хотіли б, аби люди більше дізналися про Патріарха Йосифа і зрозуміли його в контексті історії України. Аби дізналися, що він перетерпів, за що він терпів, і як мужньо це все зносив. Це справді чудо Божого провидіння, що Патріарх після стількох років сибірських таборів і катувань вижив. І його звільнили з наміром, що він скоро помре, але він ще 21 рік служив. Він об’єднав наш народ у різних куточках світу. І особливо Патріарх наголошував на нашій єдності з Церквою в Україні, хоча сам не міг повернутися в Україну.

Це все ще актуально сьогодні. І ми маємо це продовжувати й далі, несучи його ідею так, як він ніс ідею Митрополита Андрея.

Розмовляв о. Ігор Яців,
керівник Департаменту інформації УГКЦ,

Асиж – Київ

Джерело: http://news.ugcc.ua/

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia