Неділя 5-та Вел. посту

Nedila 5 Postu 1

Квітна неділя

Vjizd do Jerusalymu 1

Великий піст

Velykyy pist

Страсна седмиця

Strasnyy Tyzhden - Копія

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 234 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Sviate Pysmo 1Неділя по Богоявленні. Послання Апостола Павла до Ефесян 4, 7-13

7. Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8. Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям”. 9. А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10. Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11. І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, 12. для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13. аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.

У неділю по Богоявленні під час Божественної Літургії у читанні Апостола [1] чуємо про різноманітні Божі дари людям. Кожний дар вимагає його прийняття, а отже діяння за отриманим даром. Для того, щоб могти належно використовувати дари і служити ними іншим, Бог посилає свою благодать – кожному за мірою дарів. Пророцтво із Старого Завіту, на яке посилається Св. Апостол Павло, походить з Пс 68 (67) і знаменує те, що Христос по своїм воскресенні зійшов на небо (на висоту), полонив грішників, вчинивши їх спасенними (забрав у полон бранців), та дав дари своєї благості людям [2]. Далі Апостол пояснює, що вийти на висоту може лише той, хто перебував на низу. А щодо Христа каже, що Він не просто перебував на низу, тобто на землі між людьми, але що перебував у найнижчих частинах землі, тобто в аді, куди зійшов душею, померши тілом на хресті. А по славному воскресенні і вознесенні Господь піднявся із низу на висоту, і то не просто на висоту, а найвище всіх небес, на престол Бога. Св. Павло підкреслює, що йде мова про одну і ту ж особу, Бога і людину, Ісуса Христа, що Ним все сповнюється. Він же ж є Той, Хто роздає різним людям різні дари і відповідні поручення, і відповідну благодать. Так одних Господь Христос покликав до апостольства, інших – до пророкування, інших – до проповідування Євангелія і душпастирства, а ще інших – до вчительства. Усі вони, хоча різні мають дари і завдання, незмінно покликані до того, щоб вдосконалювати себе та інших християн (слід пам’ятати, що християн Апостол зве святими) на діло служби та на будування Христового Тіла, тобто Церкви. Те покликання триває аж доти, доки ми, християни, не станемо єдині у визнанні нашої віри і сповнимося пізнанням Бога по нашій спроможності та дійдемо до досконалості (звершеності) нашої людської природи, уподібнюючись цілковито (до міри повного зросту) Христові, правдивому Богові і правдивій людині.

Св. Павло, натхненний Духом, вчить нас, що усі ми отримуємо різні дари і різну благодать для того, щоб сповнювати у Церкві різні завдання. Це не означає, що один, отримавши дар апостольства, є більшим понад того, хто отримав дар вчительства, чи той, хто отримав дар пророцтва, є більшим понад того, хто отримав дар пастирства, і т.д. Це не означає також, що ті, хто отримали вищезгадані дари у Церкві, є більшими понад тих, які отримали дар скромного служіння хворим та бідним, дар слухання та молитви, дар посту та милості, дар бути непомітним, щоденно служачи Христові і Його Церкві. Не справа у тому, хто який дар отримав, але у тому, хто як ним служить для вдосконалення святих на діло служби та на будування Христового тіла. Адже можна великими дарами служити не на будування, а на руйнування Церкви, не Христові, а нечистим духам. Можна отримати великі дари і велику благодать та й ніколи не наблизитися до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа, а можна отримати начебто непомітні і скромні дари та досягти Богоуподібнення, ставши людиною обожествленною.

Усі ми, християни, покликані зростати до міри повного зросту повноти Христа. Усі маємо для цього необхідну благодать і дари. Не можемо задовольнятися тим, щоби бути просто непоганими людьми, мусимо бути подібними до самого Христа, і то не трохи подібними, а в повну міру.

Марія Ярема

[1] Даний уривок приписаний для читання у неділю по Богоявленні мабуть тому, що у ньому йде мова про сходження Христа на низ, до людей. Бог явився людям, зійшовши з висоти на низ, а згодом, після воскресення, підніметься знову на висоту. З іншої сторони, в уривку говориться про уподібнення до Христа, названого під час Хрещення у Йордані Сином Улюбленим. Кожний християнин покликаний досягти міри повного зросту повноти Христа та нарікатися титулом «улюбленого сина».

[2] http://otveti.org/tolkovanie-biblii/efesyanam/04/ [23.01.2016].

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia