Благовіщення

Blahovishchennia 2

Неділя 5-та Вел. посту

Nedila 5 Postu 1

Квітна неділя

Vjizd do Jerusalymu 1

Великий піст

Velykyy pist

Страсна седмиця

Strasnyy Tyzhden - Копія

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті один гість та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Небесне Царство близько

Мт 4,12-17

 

I. Читання (Lеctio)

Небесне Царство близько, – звучить послання Ісуса. Після перемоги сатани приходить Царство. Існує відмінність між царством, пропонованим дияволом та царством, проголошеним Господом: така сама відмінність, яка існує між небом та землею, між людиною та Богом. Царства землі є царствами Адама, основою життя якого є власний страх та його реалізація; Царство Небесне є царством Ісуса, основою якого є Отець усіх і Його слово.

Даний фрагмент Євангелія є перехідним між діяльністю Предтечі та діяльністю Месії. Після віддалення в пустиню та ув’язненням Христителя, Ісус повертається в Галилею, однак не йде у своє місто, але в Капернаум. Початок Його служіння зауважується як схід сонця, як зірка нового дня.

12 Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею
Йоана ув’язнено [видано]. Даний фрагмент Євангелія розпочинається згадкою про ув’язнення Йоана Христителя – предтечі Ісуса. Євангелист застосовує в цьому контексті грецький термін paradidōmi, що дослівно означає видати, який в подальшому контексті буде застосований до мученицької смерті Ісуса (Ісус має бути виданий – paradidōmi на хресну смерть – див. Mт 10,4; 17,22; 26,2.15). Бачимо тут натяк на мученицьку смерть Йоана Христителя, про яку буде мова у дальній частині Євангелія від Матея (див. Мт 14,1-12). Йоан – як предтеча і свідок – буде виданий, щоб свідчити про Ісуса, не лише словом, але також ділом.

Ісус повернувся в Галилею. Ісус після ув’язнення Йоана переходить з Юдейської пустині в Галилею, щоб звідти розпочати свою подорож сповнення Божої волі, яка отримає своє звершення в таїнстві страждання, смерті та воскресення в Єрусалимі.

13 І, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі.
Покинувши Назарет. Ісус залишає своє рідне місто Назарет. Хоча євангелист в нашому тексті не подає жодних причин залишення міста, однак з подальшого контексту Євангелія ми дізнаємося про недовірливе і неохоче ставлення жителів Назарету до Ісуса. У Мт 13,54-58 читаємо: «Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?” І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома”. І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри». Євангелист Лука також згадує про неохоче прийняття Ісуса своїми земляками, які хочуть скинути Його з гірського схилу (Лк 4,16-30).

Пішов і оселився в Капернаумі, що при морі. Ісус іде в місто Капернаум, яке стає центром його діяльності в Галилеї. На сторінках Нового Завіту Капернаум називається «містом Ісуса» (Мт 9,1). Місто було розташоване на приморському шляху (Via Maris), що поєднував Месопотамію і Дамаск з Єгиптом та з Середземним Морем. Ісус часто відвідував це місто, оскільки там знаходився дім Святого Петра. У місцевій синагозі Ісус виголошує знамениту промову про Євхаристію (Йо 6). У Капернаумі Ісус навчає, кличе митника (збирача податків) на ймення Леві, а також звершує багато чудес зцілення (тещі Петра, опанованого злим духом, паралітика, жінки хворої на кровотечу, дочки Яіра, слугу римського сотника – див. Мк 1,21-26.29-34; 2,1-17; 5,21-43; Лк 7,1-10).

На границях Завулона та Нафталі. Євангелист окреслює місце розташування Капернаума на границі Завулона та Нафталі, маючи на увазі двох синів Якова, покоління яких поселилися на даній території після прибуття ізраїльтян до Обіцяної Землі. Земля ця в пророцтві Ісаї має стати сценою спасаючого Божого діяння (Іс 8,23 - 9,2).

14 щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая:
15 «О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє!
Діяльність Ісуса в Галилеї, як бачимо, була сповненням слів пророка Ісаї, який заповідав сходження світла в темній поганській країні (Іс 8,23б; 9,1). Окреслення пророком Ісаєю Галилеї як «країни поган» відноситься до часу ассирійського вторгнення (VIII ст. перед Хр.), під час якого місцеві жителі були депортовані до Ассирії, а на їхньому місці оселювали ассирійців. У Другій Книзі Царів читаємо: «За часів Пекаха, ізраїльського царя, прийшов Тіглатпілесар, асирійський цар, і завоював Айон, Авел-Бет-Мааху, Янох, Кадеш, Хацор, Гілеад, Галилею, увесь Нафталі-край, а мешканців їхніх одвів в Асирію» (2 Цар 15,29; див. також 2 Цар 17,24-27). Деякі райони в Галилеї були заселені неєврейським населенням (Тиверіяда або міста, які входили в так зване Десятимістя). Тому певна частина Галилеї безпосередньо межувала з тою частиною, де жили погани. Територія Галилеї перебувала під впливом різних народів та різних релігій.

16 Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, - зійшло їм світло.
Народ, який сидів у темноті. Пророцтво Ісаї про людей, які поринули в темряву та жили в тіні смерті, відноситься до людей, поневолених ассирійцями. Люд цей став образом всіх людей, поневолених темрявою гріха. Темнота – це первісний хаос, з якого Бог створив всесвіт своїм словом, це затьмарення Єгипту, з якого Бог виводить на світло свободи свій народ. Зло деградувало сотворіння до темноти, тепер слово Ісуса повертає його назад до життя.

Велике світло. Саме цей люд може побачити велике світло, яке засяяло з приходом очікуваного Месії і Сина Божого. На сторінках Євангелія Ісус названий «Світлом світу» (Йо 8,12). Місія Ісуса, саме в цьому контексті, полягає в просвітленні благодаттю темряви гріха та у відродженні тих, які перебувають у тіні смерті.

Як темрява є символом зла і смерті, так світло є символом добра і життя.

Світло є велике, і сходить в саме серце темряви. Боротьба між світлом та темрявою – це дуель правди/брехні, свободи/рабства, життя/смерті, що пояснює драму Ісуса, Світла світу (Йо 8,12).

Так як сторожі очікують ранку, так людина прагне світла (пор. Пс 130,6).

Вибір «поганської Галилеї» як території для початку своєї діяльності вказує на вселенський характер послання Ісуса.

17 З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько».
Ісус почав проповідувати й говорити. Ісус не виголошує моральних проповідей і не дає філософсько-богословських пояснень. Проповідує привселюдно та говорить до кожного зокрема, що є явищем завжди очікуваним: прийшов Божий день, якого Христитель разом з іншими пророками був ранішньою зорею (2 Пт 1,19).

Покайтесь. Ісус спрямовує до всіх оточуючих Його людей заклик до покаяння та сповіщає про близькість Царства Небесного. Покаяння (з грецької – метаноя) полягає в цілковитому полишенні темряви гріха та входженні в життя світлом благодаті. Покаяння полягає у радикальній переміні людського мислення і серця, щоб хотіти того, чого Бог хоче, і не бажати того, чого Бог не бажає. Істинне покаяння відбувається не людськими зусиллями, але по благодаті Божій, яка обдаровує людину найбільшими дарами: життям, миром і світлом. Прийняти ці дари можна лише поставою віри і повної довіри до Божої дії в людському житті. Бог неустанно чекає на наше постійне навернення (покаяння) ума і серця з мороку смерті, спричиненої гріхом, до блиску життя, спричиненого благодаттю перебування близько до «Світла».

Небесне Царство. Фраза «Небесне Царство» зустрічається 32 рази у Євангелії від Матея, і не виступає в будь-якому іншому Євангелії. У Євангелії від Матея вислів «Небесне Царство» відноситься до Бога та Його царювання. Ісус сповіщає прихід панування Бога, яке вже здійснюється Його воплоченням та народженням. Царство Боже стає присутнім в особі Ісуса Христа, Який приходить до зануреного в смерті людства як Цар любові та істини.

Близько [тут, тепер, поруч]. Зазвичай ми живемо в спогадах про минуле або в надії на майбутнє, у «вже», якого більше не має, або у «ще ні», якого ще не має. Ісус закликає нас, щоб жити «тепер», в часі між «вже» та «ще ні»: це єдине, що маємо, єдине в якому зустрічаємо Того, Хто є. Насправді те, чого прагнемо, є «близько» (поруч, тут), а не деінде. Вистачить покаятися, змінюючи напрямок наших очей та наших ніг.


IІ. Розважання (Meditatio)

Ісус Христос після ув’язнення Йоана Христителя, свого попередника і свідка, розпочинає привселюдне служіння в родинній Галилеї, здійснюючи у своїй особі слова пророка Ісаї про велике світло, яке засяяло в поганській Галилеї серед жителів, занурених в темряві гріха та в мороці смерті. Цей промовистий образ може відноситися до життя кожного з нас. Кожен гріх і віддалення від Бога спричинює у наших серцях темноту егоїзму та морок смерті. У нашу темряву входить Ісус, блиск Якого є яскравішим за сонце. Саме Він освітлює закутини наших сердець і спрямовує до кожного з нас особливий заклик: Покайтесь, бо Небесне Царство близько. Відверніться (покайтеся) від свого гріха і поверніться обличчям до істинного Світла благодаті. Міражі гріха видають лише удаваний блиск, оповитий брехнею, егоїзмом і смертю. Світло Христове перебуває вічно та провадить до свободи, жертовності та правди.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia