Св. Архистра. Михаїла

arhystratyg myhajil

Неділя 23-тя по ЗСД

Nedila 23 po ZSD 1

Неділя 24-та по ЗСД

Nedila 24 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Гості он-лайн

На сайті 264 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

0 e352e 6fc50768 orig11 600x404На хрест вийшов Ти, Ісусе, зійшовши з неба! Прийшов Ти на смерть, Життя безсмертне, справжнє світло для тих, що в темряві, для всіх, що впали – воскресіння і просвічення, Спасе наш, – слава Тобі! Ця стихира з Вечірні неділі восьмого гласу ставить нам перед очі глибину парадоксального подолання Богом безодні між небом і землею, смертю і безсмертям, світлом і темрявою, падінням і воскресінням. Бог не просто долає цю безодню, але долає її своїм тілом, прийняття якого є не меншим парадоксом. Сходження Бога на землю уже є невимовним, Його сходження у тіло – ще більш дивовижне, адже Бог міг зійти на землю, взявши лише видимість тіла, а не його справжнє. Сходження же на хрест у тілі – найневимовніше, адже Бог міг спасти людину одним лише своїм приходом на землю, одним лише своїм словом чи думкою, не маючи навіть реального тіла.

Натомість Христос вийшов на хрест, зійшовши з неба. Між хрестом і небом просто неймовірна безодня. Хрест – суцільне страждання, небо – цілковита відсутність страждань; хрест – ганебна кара, небо – невимовна слава; хрест – для найбільших злочинців, небо – для найсвятіших; хрест – смерть, небо – безсмертя. Чому Бог захотів уможливити собі аж таку безодню? Чи не було достатньою безоднею для Нього обмеження у людському тілі і невпізнаваність людьми?

Ми не можемо якось осягнути цей парадокс; бачимо, що хоч між хрестом і небом – страшна безодня, однак Бог учинив так, що саме хрест веде до неба та його відкриває, що саме хрест є райським деревом життя. Ми справді не можемо осягнути цей парадокс, літургійний текст просто дає нам зрозуміти, що це все невимовне: Прийшов Ти на смерть, Життя безсмертне… Смерть Безсмертного – що може бути неймовірнішим? Інша стихира Вечірні восьмого гласу, не пояснюючи незбагненність подолання безодні Богом, трішки проливає світло на парадокс смерті Безсмертного, кажучи так: Він, прийнявши душу й тіло, одне від одного відділив під час страждання. Його пречиста душа зійшла в ад і його полонила, у гробі ж не зазнало зотління святе тіло Визволителя душ наших. Цей літургійний піснеспів дає нам явно зрозуміти, що смерть Христа – розділення душі і тіла під час страждань – наступила у прийнятому єстві – людському, але смерті не зазнало Божество Христа – у Божестві Він безсмертний. Тому смерть Безсмертного виявляє ширший парадокс – парадокс поєднання людського і Божественного в одній особі Ісуса Христа. Це поєднання дозволило Христові полонити ад і зберегти неподатним тлінності тіло тоді, коли у людському своєму єстві Він був мертвим. Але все ж залишається і мабуть завжди залишиться дуже незбагненним подолання Богом страшної безодні. Оцю незбагненність можемо лише оспівувати, не маючи потуги її осягнути.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia