Неділя 18-та по ЗСД

Nedila 18 po ZSD 1

Неділя 19-та по ЗСД

Nedila 19 po ZSD 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 212 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Preobrazhennia 1Той, що колись на Синай-горі промовляв до Мойсея в образах, кажучи: «Я той, хто є» – сьогодні на Таворській горі, преобразившись перед учнями, показав первісну красу людської природи, яку прийняв на себе. Свідками такої благодаті поставив Мойсея та Іллю, вчиняючи їх учасниками радости, яка звіщала Твоє, заради хреста, славне і спасенне воскресіння, – співаємо в одній зі стихир Вечірні свята Преображення Господнього. У цьому піснеспіві виразно підкреслено, що преображення стосується людської природи Христа: Преобразившись перед учнями, показав первісну красу людської природи, яку прийняв на себе. Адже, як Бог, Христос вічно і незмінно сяє неприступністю слави, іншими словами, завжди є образом слави Отця і не може переображатися, тобто приймати на себе якийсь інший образ. Як Бог, Він є завжди «Тим, хто є» – Тим, хто незмінно і досконало, і в абсолютний спосіб існує. Стихира пригадує нам, що саме так назвав себе Бог в розмові з Мойсеєм на прохання останнього дізнатися ім’я Боже (див. Вих 3, 13-14). «Той, хто є» – не стільки ім’я, як власне спосіб існування Бога – Він завжди і, ніяк не змінюючись, існує. Це стосується трьох осіб Божих: Отця, Сина і Духа. Тому, як Бог, Христос є незмінним і не переображається, не міняє ніколи свого образу, бо те, що досконале, не потребує переміни. Однак, як людина, Ісус захотів ще перед воскресінням показати учням справжню красу людської природи: красу людської обожествленої природи.

Господь, як людина, завжди був людиною обожествленою, тобто уподібненою до Бога, але помітити це можна було не стільки по Його вигляді, як радше по Його словах, вчинках, повчаннях. На горі Тавор натомість Ісус показує учням красу людини обожествленої у самому її вигляді – у божественно промінному вигляді обличчя, всього тіла, а навіть одягу. Так виглядала людська природа до того, як був учинений перший гріх, так виглядала первісна людська природа, що в ній були сотворені Адам та Єва. Інша стихира Вечірні Преображення про це каже так: Ти, Спасе, преобразившись, знову осяйною вчинив померклу Адамову природу. Ти перемінив її у славу і світлість свого Божества. Тут не йдеться про те, що людська природа Христа перестала існувати та перейшла у Божественну природу, ані не говориться про те, що людська природа перемішалась з Божественною наче яка суміш. Ні, власне людська природа, не перестаючи бути людською, набула слави і світлості Божества – видимо стала обожествленою.

Фактично Христос у двох випадках показується учням у такій красі людської обожествленої природи: на горі Тавор під час преображення та при з’явах по воскресінні. Преображення на Таворі було потрібним для утвердження учнів, які незабаром сумуватимуть з приводу засуду та розп’яття Ісуса, тому Господь таворським преображенням вчинив їх учасниками радости, яка звіщала Його, заради хреста, славне і спасенне воскресіння.

Поза преображенням людської природи на Таворі Господь Ісус зволив водночас привідкрити славу своєї Божественної природи. Не переобразити Божественну природу, а саме привідкрити її. Про це гарно говорить ще інша стихира Вечірні: Найкращі з апостолів, безначальний Христе, побачивши на горі недосяжність Твоєї світлости і неприступність Божества, сповнилися божественним острахом.

Літургійні тексти свята Преображення Господнього, оспівуючи славу Христа, неодмінно закликають нас – Його учнів – преобразити благодаттю Божою свою природу у природу обожествлену, осяйну, первісну, щоб могти споглядати привідкриту для нашого сприйняття Божественну природу нашого Бога.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia