Неділя 18-та по ЗСД

Nedila 18 po ZSD 1

Неділя 19-та по ЗСД

Nedila 19 po ZSD 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 178 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Papa Frantzysk 2Дорогі брати і сестри,
в цей день ми споглядаємо і знову переживаємо у літургії вилив Святого Духа, посланого Воскреслим Христом на Свою Церкву; подія благодаті, що наповнила єрусалимську світлицю, щоб поширитися по всьому світу.

Але що сталося в цей настільки далекий від нас день, і все ж такий близький, що зворушує нас до глибини серця? Св. Лука пропонує нам відповідь в уривку з Діянь апостолів (2,1-11).

Євангелист приводить нас до Єрусалиму, до світлиці, в якій зібралися апостоли. Перше, що привертає нашу увагу – це несподіваний шум з неба, «ніби подув сильного вітру» і наповнив будинок; потім «язики поділені, мов вогонь», котрі осіли на кожному з апостолів. Шум і вогненні язики є точними і конкретними знаками, які торкаються апостолів, не тільки зовні, але і внутрішньо: вони торкаються їхнього розуму і серця. Усі вони «сповнилися Духа Святого», Котрий вивільнив Свій нездоланний динамізм, з вражаючими результатами: «І почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти». Перед нами відкривається абсолютно несподівана картина: збирається величезний натовп і приходить в сум’яття, бо кожен чує, як апостоли говорять його мовою. Всі переживають новий, безпрецедентний досвід: «кожний з нас чує нашу рідну мову». І про що вони говорять? «Про великі діла Божі».

У світлі цього уривка з Діянь мені б хотілося поміркувати над трьома словами, пов’язаними з дією Духа: новизна, гармонія, місія.

1. Ми завжди трохи боїмося новизни, тому що відчуваємо себе впевненіше, якщо тримаємо все під контролем, якщо це ми будуємо, плануємо, проектуємо наше життя згідно з нашими схемами, переконанням, смакам. Те ж саме відбувається у наших відносинах з Богом. Найчастіше ми слідуємо за Ним, приймаємо Його, але до певного пункту; нам важко повністю довіритися Йому, дозволяючи Святому Духу надихати, спрямовувати наше життя, у всіх наших рішеннях; ми боїмося, що Бог змусить нас йти новими шляхами, вийти з нашого найчастіше обмеженого, закритого, егоїстичного горизонту, щоб відкритися до Його обріїв. Але у всій історії спасіння, коли Бог виявляє себе, Він несе з Собою новизну: Бог завжди несе новизну! Він змінює нас і просить повністю довіритися Йому: Ной будує свій ковчег, осміяний усіма, і рятується; Авраам залишає свою землю, маючи на руках всього лише обітницю; Мойсей стикається з могутністю фараона і веде народ до свободи; апостоли, що зі страху закрилися у світлиці, сміливо виходять з неї, щоб проповідувати Євангеліє. Це не новизна заради новизни, пошук чогось нового, щоб подолати нудьгу, як це часто відбувається в наш час. Новизна, яку Бог несе в наше життя – це те, що дійсно дає нам здійснитися, те, що дає нам справжню радість, справжній мир, тому що Бог нас любить і бажає нам тільки добра. Запитаємо себе сьогодні: чи відкриті ми до «сюрпризів Бога»? чи ми закриваємося, зі страхом, перед новизни Святого Духа? Чи маємо ми сміливість йти новими шляхами, які пропонує нам Бог, чи ми захищаємо себе, забарикадувавшись в застарілих структурах, які втратили здатність приймати щось нове? Не завадило б задавати собі ці питання протягом усього дня.

2. Друга думка: Святий Дух, здавалося б, створює безлад у Церкві, тому що приносить різноманіття харизм, дарів; але все це, навпаки, під Його дією, є величезним багатством, тому що Дух Святий є Духом єдності, яка не означає однаковості, але повертає всіх до узгодженості. Згоду в Церкві народжує Святий Дух. Одному з Отців Церкви належить вислів, який мені дуже подобається: Святий Дух «ipse harmonia est». Він є Сама згода. Тільки Він може викликати відмінність, плюралізм, різноманіття і одночасно народжувати єдність. Знову ж, коли ми бажаємо самі робити різноманітність, і закриваємося в тому, що відрізняє нас від інших, у нашій винятковості, ми несемо поділ; а коли намагаємося створити єдність згідно з нашими людським задумам, ми, зрештою, несемо одноманітність, єдиний стандарт. Якщо ж, навпаки, віддаємося керівництву Духа, то багатство, різноманітність, відмінність ніколи не стають причиною конфлікту, тому що Він спонукає нас жити різноманітністю в спілкуванні Церкви. Спільний шлях в Церкві, під проводом пастирів, які володіють особливою харизмою і місією, є знаком дії Святого Духа; церковність є головною рисою для кожного християнина, для кожного руху. Саме Церква несе нам Христа і несе нас до Христа; паралельні шляхи дуже небезпечні! Кожен, хто переступає вчення Церкви і церковну спільноту – говорить апостол Іван у другому Посланні – кожен, хто переступає (proagon) та не перебуває в них, не має Бога (пор. 2Ів 9). Тому запитаємо себе: чи відкритий я до згоди Святого Духа, долаючи всяку винятковість? Чи дозволяю я Йому вести мене, живучи в Церкві і з Церквою?

3. Останній пункт. Стародавні богослови говорили: душа – це свого роду вітрильний човен, а Святий Дух – це вітер, що дме у вітрила, щоб змусити його йти вперед; імпульси і спонукання вітру є дарами Духа. Без Його поштовху, без Його благодаті ми не йдемо вперед. Святий Дух дає нам увійти в таємницю живого Бога і рятує нас від небезпеки гностичної Церкви – Церкви «обраних просвітлених – і Церкви самодостатньою, закритої в своїй огорожі; Він спонукає нас відкрити двері, щоб вийти, щоб звіщати і свідчити добре життя Євангелія, щоб повідомляти радість віри, зустрічі з Ісусом. Святий Дух є душею місії. Подія, що сталася в Єрусалимі дві тисячі років тому, зовсім не далеко від нас: це факт, що стосується нас, що стає живим досвідом в кожному з нас. П’ятидесятниця єрусалимської Світлиці – це початок, початок, який триває. Святий Дух – це дар Воскреслого Христа головним чином Своїм апостолам, але Він бажає, щоб цей дар досяг усіх. Ісус, як ми чули в Євангелії, каже: «І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки» (Ів 14,16). Дух Паракліт, «Утішитель» дає мужність йти дорогами світу, несучи Євангеліє! Святий Дух дає нам побачити і спонукає нас іти до периферій життя, щоб звіщати там життя Ісуса Христа. Запитаємо себе, чи схильні ми замкнутися в собі, у нашому звичному колі, чи дозволяємо Святому Духу відкрити нас до місії. Згадаймо сьогодні ці три слова: новизна, згода, місія.

Сьогоднішня літургія – це велика молитва, яку Церква разом з Ісусом підносить до Отця, щоб Він знову вилив Святого Духа. Кожен з нас, кожна група, кожен рух, у згоді Церкви, нехай звернеться до Отця, щоб випросити цього дару. І сьогодні, як під час свого зародження, разом з Марією Церква закликає: «Veni Sancte Spiritus! – Прийди, Духу Святий, наповни серця Твоїх вірних і запали в них вогонь Твоєї любові! ». Амінь.

19 травня 2013 року
Ватикан
Джерело: http://popefrancis.org.ua

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia