Неділя 21-ша по ЗСД

prytcha pro sijacha 3

Неділя 22-га по ЗСД

Nedila 22 po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 568 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

DSC0219422 квітня 2012 року, у Неділю апостола Томи, Божественну Літургію в каплиці Благовіщення Ватиканського Радіо відправив та виголосив проповідь о. Марко Ярослав Семеген, віце-парох української парафії в Римі та Пасторальний Координатор для українців греко-католиків в Італії. Співав парафіяльний хор церкви святих мучеників Сергія та Вакха в Римі під керівництвом пані Галини Громик.

Пропонуємо текст проповіді, яку виголосив о.Марко під час цієї Святої Літургії, відправленої у каплиці Благовіщення Радіо Ватикану.

Христос Воскрес!
Дорогі в Христі!

За Божою благодаттю ми перейшли шлях великої Чотиридесятниці та сподобились бути учасниками торжества всіх торжеств, нового і препрославленого дня, першого після суботи, в якому нам даровано перемогу над злом і страхом смерті.

Сьогодні ми сповнені пасхальною радістю, переживаємо неділю після Пасхи, яку церковна традиція, з огляду на її важливість, називає кількома іменами: Неділею Антипасхи, про Тому,  Провідною.

Кожна неділя в році є спогадом Христового Воскресіння, що відображається у нашій Літургії через торжественні співи, молитовну поставу. Властиво це і бере початок від неділі Антипасхи, тобто замість Пасхи. В цю неділю читається євангельський уривок про першу появу Спасителя після воскресіння всім Апостолам, які після подій страждання і новини про порожній гріб залишились налякані і розгублені. Чули неодноразово слово Христа, що воскресне, однак людський страх не давав їм сили в це до кінця повірити, незважаючи на те, що Його вже  бачили дехто з жінок послідовниць та учні в дорозі до Емаусу.

Називається неділею про Тому, оскільки Спаситель утверджує одного з учнів не тільки появою та Владичним словом, але даючи йому через дотик досвідчити реальність своєї Божественної і людської присутності.

Неділею Провідною, або як її ще називають у візантійських джерелах, неділею Відновлення, тому що нею завершується світлий тиждень.

Євангельський уривок, який сьогодні ми читали на Літургії, має на меті донести до нас дві важливі ідеї, одна з яких скерована до невіруючих, а інша до тих, хто вірує в Божественного Спасителя, тобто до нас, християн.

Апостол Петро враз із дванадцятьма представляє немов би нас, Тома апостол тих, хто є поза церковною спільнотою.

Церква проповідувала і проповідує: «Ми бачили Господа...» очима перших, які потім засвідчили це своєю смертю.

Невіруючий Тома наших днів – ті, які ще не повірили в Христа, – відповідають: «Не повіримо, поки не побачимо». Іншими словами, нам замало слова чи свідоцтва, ми хочемо доторкнутись.

Шкода. Бо в той спосіб ніколи не повірують. Той, хто бачить, не мусить вірити. Вже бачить і знає. А через це крадуть від себе нагороду, яку Господь дає за віру. Адже як каже Христос: «Благословенні ті, котрі не бачили, але увірували».

Господи, повіримо, коли доторкнемося до Твоїх ран.

Можуть це зробити. Є перед ними в своїй Церкві.

Витягніть руку і відчуйте ці смертельні атаки, які досвідчує церковна спільнота від початку свого існування. Прибивають руки, щоб не могла добре діяти, ранять ноги, щоб перешкодити та унеможливити її місійну діяльність, закривають уста, щоб не чути євангельське слово істини, пробивають серце списом злоби, несприйняття, увінчують голову терням фальшивих звинувачень.
Якщо б Господь не був при цих ранах, які постійно завдавали і завдають, Його Церква давно б була приречена на загибель.

Господь, сповнивши побажання Томи, пішов йому назустріч, однак одночасно засоромив його.

Він виходить сьогодні назустріч кожному невіруючому, але  горе тим, які не пізнають Його в Його ж Церкві, не хочуть чути голосу Слова, відкидають зцілюючу божественну благодать Святих Таїнств.

Він вийде їм назустріч знову, але вже як Суддя при кінці світу. Тоді вже не зможуть повірити і отримати благословення, яке уділяється тільки за віру.
А до нас, християн, що знаходимося на місці апостолів на чолі з Петром, до всіх звернена така настанова:

Сьогодні ті, що перебувають поза церковною спільнотою, не потребують нашої апологетики, красномовних слів чи аргументів про воскресіння та  божество Христа. Вони хочуть бачити Христа в нас і доторкнутись ран, які сьогодні завдаються Церкві як містичному тілу Христа. Світ хоче бачити нашу самопожертву за правду та справедливість, і при цьому чути молитву: «Отче, прости їм ... ».

Якщо боїмося переслідування, втікаємо від них чи шукаємо особистої користі, якщо зраджуємо наші моральні принципи заради спокою, зручнішого становища у житті, як тоді зможуть нехристияни торкнутися ран на містичному тілі Христа, яким є ми, – члени церковної спільноти?

Лише по любові пізнають, що ми є учнями Христа. Адже саме любов між християнами привертала до Церкви тих, що навіть дуже часто були її запеклими ворогами.

Те, що сьогодні так багато людей не хочуть бути християнами, а навіть вороже наставлені до Церкви, є і нашою виною через відсутність любові між братами, а відтак – і до небесного Отця. І якщо сучасний світ стає все більше секуляризованим, а кількість невіруючих постійно зростає, то це тому, що дуже часто ми проголошуємо багато високих ідей, але не свідчимо їх своїм життям. Амінь!

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia