Благовіщення

Blahovishchennia 2

Неділя 5-та Вел. посту

Nedila 5 Postu 1

Квітна неділя

Vjizd do Jerusalymu 1

Великий піст

Velykyy pist

Страсна седмиця

Strasnyy Tyzhden - Копія

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті один гість та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Preobrazhennia 1

 Сила преображатися

[…]

Сьогодні ми святкуємо одне з найбільших християнських свят року – Преображення Господнє. Згадуємо подію, яка відкриває нам надзвичайно глибокі істини про Бога, людину і про наші з Богом стосунки.

Святе Євангеліє розповідає, що в певний момент своєї учительської проповіді Ісус Христос зійшов на гору Тавор, узявши із собою своїх, можливо, найближчих учнів – Петра, Якова та Івана. На тій горі Він преобразився перед ними. Через своє тіло Учитель відкрив їм славу свого божества. Апостоли побачили поруч із Ним дві визначні постаті Старого Заповіту: пророка Іллю, який втілює в собі голос усіх старозавітних пророків, і боговидця та законодавця Мойсея, котрому Господь дав Божий закон як дорогу до пізнання і до самого Бога.

Євангелист Матей каже, що Ілля і Мойсей розмовляли з Ісусом. В інших текстах читаємо, що вони розмовляли з Ним про Його майбутні страждання, смерть і воскресіння. Бо на Таворі у Преображенні Господь наче наперед об’явив славу, яку в повноті апостоли побачать, коли Він воскресне з мертвих, – ту славу, яку Син, маючи споконвіків від Отця, хоче передати людині, покликаючи її до Божого життя. Разом із тим апостоли почули голос Небесного Отця, Який пояснював їм їхнє видіння, кажучи про Ісуса Христа: «Це Син мій улюблений, Його слухайте».

Подія Преображення є не лише задоволенням якоїсь людської цікавості: яка ж ця слава Божа? Ця подія несе в собі щось набагато глибше, щось таке, що зачіпає за живе і сьогодні кожну віруючу людину.

Про Таворську гору і вихід на неї ми читаємо ще в одному місці Святого Письма, у Старому Заповіті, у книзі Суддів. Розповідь стосується того періоду, коли Божий народ чинив те, що було поганим у Господніх очах, тому вороги почали його перемагати. Тоді Господь Бог послав жінку-суддю Дебору до воєначальника Ізраїлю на ім’я Барак сказати таке: «Візьми своє військо, вийди на Таворську гору і Господь віддасть твоїх ворогів тобі в руки». Цей воєначальник так і зробив: вийшов на Таворську гору і малим числом переміг величезне військо ворогів. У тій перемозі виявилася слава Божа, як каже Святе Письмо. Порівнявши ці події – таворського Преображення нашого Спасителя і перемоги малим числом великої сили ворогів, – побачимо між ними одну спільність. Про ту спільність говорить нам апостол Павло: «Сила Божа проявляється в моїх немочах».

Можна сказати, що, преобразившись на Таворській горі, Ісус Христос показав через обмежене людське тіло безмежну Божу велич і славу. Подібно як в немочі ізраїльського війська Господь показав свою силу і нею переміг тих, які нападали на Божих людей. Божа сила проявляється тоді, коли людина повертається назад до Господа, коли шукає Його обличчя.

У сьогоднішньому святі Господь проявляє свою силу через людину. Нині Він не лише сам преобразився на горі Тавор, а й преобразив, змінив своїх учнів, відкрив їхні очі, дав їм можливість бачити невидиме і сповнитися не силою людини, а славою самого Бога.

Ми святкуємо Преображення в особливих обставинах. Мене і вас Господь запросив вийти на Таворську гору, якою в сучасному житті нашої Церкви є храм Господній. Тут ми можемо побачити славу Божу. Тут ми можемо почути слово Отця, Який нам об’являє свого єдинородного Сина силою і діянням Святого Духа. Тут ми можемо побачити Божу силу, яка проявляється через людину, навіть через її обмеження та слабкості. Таким запрошенням нас до преображения є цей чудовий християнський звичай посвячувати в храмі перші плоди. Це означає змінити своє ставлення до природи, яка нас оточує, побачити, що земля плодоносить не через якусь сліпу необхідність, а завдяки Божій опіці над кожним із нас.

Наша держава потребує перемін і преображення. І ми відчуваємо, що повинні здійснити ці переміни та преображення, і можемо це зробити, але не через наші гріхи й немочі, а завдяки Божій силі, що через нас діятиме в нашому суспільстві. Як важливо, коли ми стривожені, чути голос Бога про Його улюбленого Сина, в Якому кожного з нас Господь називає своїми улюбленими сином і донькою.

Нехай це свято додасть нам сили преображатися і Божою благодаттю змінювати все те, що нас оточує, щоб і в нашому житті, і в наших стражданнях та немочах, а головне – у наших перемогах, виявилася повнота слави Божої.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві з (19.08.2015). Відео запис.

 

Сяяння Божого обличчя над людиною

«Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас».

У книгах Священного Писання, щоби пояснити людям ставлення Бога до людини, щоби розкрити таїнственне відношення Бога Отця до своїх людей, автори священних текстів дуже часто уживають образ Божого обличчя. І це цілком природно, адже дитина, щоби знати, як мама або батько ставиться до неї, вглядається в обличчя своєї мами або батька. Як мати всміхається, дитина радіє, як батько суворий, дитина тоді стурбована і засмучена. Так само у книгах Священного Писання, коли людина перебуває в небезпеці і турботі, тоді починає шукати Божого обличчя.

У Псалмах ми читаємо такі слова: «Боже, чому Ти відвернув своє обличчя від мене, чому ховаєш своє лице?» Або в книзі Второзаконня, де висловлений найвищий спосіб благословення людини, говориться так: «Нехай Бог благословить Тебе, засяє своїм обличчям на тебе і дарує тобі мир». А коли людина радіє, відчуває, що Бог не лише близько, але неначе всміхається до неї і благословить її, то Священне Писання каже, що «Боже обличчя сяє над людиною». І лише така людина може бути щасливою. Пригадаймо, як Мойсей на горі Синай шукав Божого лиця, бо шукав щастя, певності, охорони і життя для себе та для своїх людей. «Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас», – так співає псалмопівець Давид, благаючи у Бога благословення для себе і для свого народу.

Сьогодні християни святкують свято Преображення Господнього, одне з найбільших дванадцяти свят у році. Змістом цього свята, радості, яка сповняє серце кожної віруючої людини, є те, що ми сьогодні святкуємо осяйне Боже обличчя, яке раз і назавжди у своїй повноті звернене до нас в обличчі Ісуса Христа. Сьогодні в Євангельському читанні ми чули, як Ісус Христос вивів своїх учнів Петра, Якова та Йоана на гору Тавор і преобразився перед ними. «Його обличчя засяяло наче сонце», – каже євангелист Матей. Бог просвітив своє обличчя щодо людини через обличчя самої людини. Апостоли побачили сяйво божества Ісуса Христа в Його людському обличчі, обличчі воплоченого Бога. Мойсей та Ілля, які так шукали Боже обличчя у Старому Заповіті і просили, щоби Господь Бог звернув своє обличчя на свій народ, прийшли, щоби розмовляти з Христом лицем в лице. Апостоли так себе добре почували в тому місці, були сповнені такою радістю і навіть добробутом, що не хотіли сходити з цієї гори. Тому Апостол Петро, можливо навіть до кінця не розуміючи, що діється перед його очима, каже: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». Петро хотів зостатися подовше перед осяйним обличчям Божим, яке споглядав в обличчі свого Учителя Ісуса Христа. 

Святий апостол Павло каже, що в Ісусові Христі Бог раз і назавжди сказав людині: «Так». Усі щедроти і благословення, які потребує людина, вона знаходить в особі Ісуса Христа. Тому на Таворі сьогодні сам Бог Отець промовляє до учнів, кажучи: «Це – мій улюблений Син, що я Його вподобав: Його слухайте». Саме той Син, Якого Божество вони бачили на Таворі. А Дух Святий зійшов у вигляді хмари, для того щоби завершити і остаточно об’явити людині істинну про світле Боже обличчя, звернене до кожного з нас.

«Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас».

Ось ці слова відкривають нам глибинний зміст того благословення і освячення, яке в цей день ми здійснюємо в наших храмах. Ми приносимо первоплоди землі, які після закінчення Божественної Літургії ми благословляємо. В чому полягає значення цього благословення? Те, що земля плодоносить, і те, що ми сьогодні маємо, що принести до Господнього храму, є нічим іншим як символом Божого благословення. Незважаючи на ці виклики, непевності і страхи, в яких ми з вами сьогодні перебуваємо, Бог сяє на нас своїм обличчям. Він благословляє нас, наш народ, нашу землю. Як цікаво селяни кажуть, що цього року земля вродила, можливо, більше врожаю, ніж в попередні роки. Це ознака того, що Господь сяє своїм обличчям на свій народ. 

Ми сьогодні запитаймо себе, де нині є ось та гора Тавор, де можна відчути себе близько Бога, можна побачити і пережити Його усміхнене сяюче обличчя. А відповідь буде – у Божому храмі. Саме тут є Тавор, де Бог сяє, благословить і ущедряє нас. Нехай це Боже благословення спочиває над усіма нами, над нашою землею, нашим народом, щоби ми відчули, що добре людині є лише там, де є близько Бог. Наше благословення нам запевнене, бо Христос є з нами повіки. Амінь.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві з (19.08.2014). Відео запис.

 

Тавор – буття з Богом

«Це – мій Син улюблений, Його слухайте».

[…]

Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших свят у літургійному році, яке ми так природно називаємо у нашому народі: «Спаса Господнього» – Свято Преображення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа. У цей день ми згадуємо одну подію, яка справді сталася, бо ми знаємо її час, місце, свідків і учасників. Ще й сьогодні, хто подорожує по Святій Землі, може також вийти на Таворську гору для того, щоби згадати і пережити подію Господнього Преображення. Євангелист Матей дуже просто, але дуже глибоко про неї говорить: «Узяв Ісус трьох учнів Петра, Якова та Йоана, вийшов на Таворську гору і переобразився перед ними».

Ми добре знаємо з Святого Письма Старого Завіту, що вийти на гору означає вийти назустріч Богові. Вийти на гору означає подивитися на світ, на свою країну, на себе з висоти. Лишити, можливо, оте щоденне, наше марне буття, яким так клопочемося, і поглянути на все своє життя з висоти, з Божої перспективи. Саме для того вивів Ісус Христос своїх трьох найулюбленіших учнів на цю гору. Тому що вийшовши на Тавор, вони увійшли в небесну дійсність, вони побачили щось, що людське око не звикло бачити, вони побачили Божество свого Учителя. Побачили Того, Якого кожного дня бачили, чули, але добачали в Ньому лише людську Його природу, а на Таворській горі вони побачили Божественну природу Ісуса Христа, одного з Тройці, Який через свою людську природу показав їм відвічну славу свого Божества, тому Його обличчя засяяло наче сонце. І в тій небесній дійсності вони побачили, що до Христа приступили дві старозавітні особи: Мойсей та Ілля, які собою знаменують Закон старозавітній і Пророків. Отці Церкви навчають, що їхня присутність є наче посвідченням Божества Ісуса Христа для апостолів, вони є свідки Його Божої природи, яка у тому невимовному Таворському сяйві пронизує людське єство. Закон і Пророки служать Христові, вони готували до приходу Ісуса Христа, а в особі нашого Спасителя знаходять своє логічне завершення, свою повноту, своє звершення, як навчає нас Свята Церква. Саме там, на Таворській горі, і Мойсей, і Ілля сповнили, можливо, найбільше прагнення свого земного життя. Мойсей, який на Синайській горі увійшов також у хмару для того, щоби говорити з Богом лицем в лице, просив: «Боже, покажи мені своє лице». А тоді Господь йому сказав: «Ти не можеш бачити мого обличчя і залишитися живим». Тоді Мойсей побачив лише славу Божу, а сьогодні він бачить лице Боже, лице Боже в лиці людини. Через людину, яка є досконалим образом і подобою, можна побачити обличчя самого Бога і Творця. Ілля, який скликав з неба вогонь, щоб пожерти жертву, і засвідчив, що Бог Ізраїля є єдиним істинним Богом, сьогодні тішиться, тому що він бачить те, про що проповідував, бачить Того, з Ким розмовляв. Дуже цікаво реагує на цю небесну дійсність, яка відкрилася, апостол Петро і каже таку цікаву фразу: «Добре нам тут бути». Він тим словом не просто висловлює якісь почуття захоплення чи здивування. Ні! Чому людині добре на Таворській горі? Та тому, що лише Бог може сповнити усі її прагнення, звершити усі її мрії. На Таворській горі у переображеному тілі Христовому апостоли побачили прообраз воскреслого і прославленого тіла, побачили повноту людського життя, для якого Господь Бог сотворив людину. І тому-то добре було апостолам на Таворській горі, бо вони відчули передсмак вічного щастя, яке людина може отримати, будучи лише разом з Богом. «Що може бути солодшого і більш бажаного, а відтак всеохоплююче сповняючого всі людські прагнення, ніж бути разом з Богом?» – каже Атанасій Синайський.

Гору сповняє хмара і з тої хмари чути голос Отця, Який сам тепер свідчить про свого Сина, кажучи: «Це – Син мій улюблений, Його слухайте». Ми маємо об’явлення всієї Пресвятої Тройці: Отця, Сина і Святого Духа, яка впроваджує і запрошує людину увійти в Божий світ і насолодитися вічним щастям та стати учасником вічного життя.

«Це – мій Син улюблений, Його слухайте».

Свого часу, коли цар Соломон збудував храм, він клякнув на коліна серед храму і просив Бога, щоби Бог освятив цей рукотворний храм, який він збудував на славу і честь Його Пресвятого Імені. Він тоді казав: «Боже, який храм Тобі збудую? Бо небо небес не може Тебе вмістити, яке ж місце на землі і храм достойно може вмісти усю незбагненну велич і святість Твого дивного і таїнственного Імені?» Але тоді Господь Бог вислухав його і подібно як на Таворській горі слава Господня та дивна хмара (шикіна) наповнила цей храм до такої міри, що священнослужителі, які там стояли, не могли звершувати служби.

[…] Якщо хтось з нас сьогодні спитає себе, а відтак Церкву: «Де є той Тавор, на якому ми можемо разом переобразитися? Де є той Тавор, де ми можемо увійти у небесне світло? Де є той Тавор, де ми можемо переступити поріг неба і відчути солодку Божу присутність?» Ми можемо впевнено сказати: «Той Тавор є сьогодні у святому храмі». Хто бачить велич храму, силу краси Божої, яка в ньому сяє, може сказати разом із священнописателем: «Слава Божа сповнила це місце». У чині освячення храму є один дуже важливий жест: на початку Предстоящий клякає, звернений обличчям до людей, і повторяє слова Соломона, прикликаючи Божу благодать на освячення храму. [Обличчя Предстоятеля] звернене до вас, тому що тоді одиноким храмом Святого Духа, в якому живе Господь, є ви, християни, віруючі люди, як навчає нас апостол Павло: «Хіба ж ви не знаєте, що ви є храмом Святого Духа, коли Дух Божий живе у вас?» А в іншому місці читаємо в Євангелії від Йоана, де Господь каже: «Хто любить мене і заповіді мої зберігає, мій Отець полюбить його і ми прийдемо до нього і в ньому закладемо житло».         

[…] Звершуємо посвячення храму, але це тільки початок великого діла, яке Господь Бог хоче вчинити у тілі своєї Церкви, бо освячений храм є лише інструментом, засобом для того, щоби будувати храм Святого Духа в душі кожного віруючого українця. Це Тавор […] Господь Бог закладає, щоби переобразити і освятити наші душі, очистити наші тіла, відкрити наш розум для розуміння Його слова, слухання голосу Його Божественного Євангелія. Голос Божий лунає сьогодні до всіх нас: «Це – мій Син улюблений, Його слухайте».  

Добре знаємо, що свято Преображення стало поворотним моментом в історії нашого українського народу. Ми знаємо, що в цей день [1991 року] сталася подія, яка стала початком розвалу імперії зла Радянського Союзу і за кілька днів ми будемо з вами святкувати чергову річницю Незалежності нашої держави. Господь Бог хоче переобразити нас з вами, а через нас усе суспільство, в якому ми живемо.

Нехай Всемилостивий Господь довершить через нас діло переображення людини в нашому українському світі, в нашій державі, щоби ми навчилися побачити лице Боже в обличчі кожного ближнього, який є біля нас. Щоби, коли шукаємо орієнтири в нашому житті, думаємо, як нам повестися, яке рішення прийняти, особливо найважливіше життєве, ми слухалися голосу Божого і тоді ніколи не зробимо помилки. Як так будемо поступати, то після кожного такого учинку будемо відчувати, що добре ми зробили, бо добре нам бути лише з Богом.

Коли хтось хоче світ поміняти, один видумує якусь ідеологію, інший видумує якусь політтехнологію, ще інший засновує якусь партію, але сьогодні Небесний Отець через свого переображеного Сина нам каже, що для того, щоби змінити світ і змінити себе, треба прийняти Божу правду і переобразитися в Його істині.

«Це – мій Син улюблений, Його слухайте».

Нехай цей голос завжди лунає у […] храмі. Нехай це свято Преображення дасть початок переображенню всіх тих, до кого ми потім вийдемо з храму, щоби кожний, хто переступає поріг храму, відчув, що входить в небесний світ, стає в Божій присутності, а відтак справді зможемо побачити сяйво Переображеного і Воскреслого Христа  на обличчі Його воскреслої Церкви. Амінь.

З проповіді Блаженнішого Святослава з нагоди освячення катедрального собору у м. Коломиї (19.08.2012). Відео запис.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia