Nedila 29 po ZSD 2Євангельське читання двадцять дев’ятої неділі по Зісланні Святого Духа говорить нам про чесноту вдячності на прикладі оздоровлення десятьох прокажених (Лк 17, 12-19). Усі десять очевидно мали необхідну віру, щоб оздоровитися, бо на слово Ісуса вони вирушили в дорогу, щоб показатися священикам, і власне по дорозі оздоровилися. Якби вони не мали віри, то не вирушили б у дорогу. Маючи віру однак, дев’ятеро з них не мали іншої чесноти – вдячності. Заховуючи віру в Бога, потрібно також вміти воздавати Йому хвалу.

Дивною виглядає ця євангельська оповідь. Прокажені мабуть тільки про те й мріяли, щоб очиститися. Живучи на маргінесі суспільства та не маючи жодної надії на допомогу лікарів, будучи упослідженими і відкиненими, чого більшого могли сподіватися ці люди? І дивно, що отримавши те, чого так жадали, майже усі вони не спромоглися подякувати. Дивно, як можна отримати таку велику благодать і не зробити такого малого, як подякувати?

Усі ми отримали від Бога велику благодать: життя, спасіння, красу тіла, здоров’я, батьків, друзів, любов, віру, природу, час, народ… Велику благодать отримавши, не вміємо за неї дякувати. Усе це видається таким, що само по собі нам належить. А однак так не є. Усе є даром. За який ми найчастіше не вміємо дякувати.    

Один на десять лише виявився вдячним. І то був чужинець. Цікаво, чи серед нас, християн, бодай один з десяти знайдеться вдячний Богові за все, що Він посилає? А чи цей один з десяти буде радше нехристиянином, а чужинцем, який вмітиме дякувати нашому Богові?

Марія Ярема