Неділя 21-ша по ЗСД

prytcha pro sijacha 3

Неділя 22-га по ЗСД

Nedila 22 po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 160 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

RaspyatieНе приховуймо наших злих вчинків, виходьмо з ними на світло

«Так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним» (Йо 3, 14-15).

[…]

Євангельське читання [неділі перед Воздвиженням - Йо 3, 13-17] є однією з найцінніших перлин книг Нового Заповіту. Науковці і дослідники, які вивчають цей текст, стверджують на основі вивчення певних термінів і зворотів, що він є символом віри ранньої Церкви. Зокрема символом віри перших християн, учнів св. Йоана, автора цього Євангелія. Ми можемо стверджувати, що в цьому короткому тексті міститься уся ісповідь ранньої Церкви про особу Ісуса Христа, Його місію, а також все діло спасіння, яке Він вчинив для кожної людини.

На початку ми бачимо, що цей текст євангелист Йоан ставить в контекст розмови з Никодимом, з добрим, чесним, єврейським законовчителем, який вночі тайкома приходить до Ісуса Христа для того, щоби послухати Його слово. І ось до цього дослідника Священного Писання Никодима Христос звертає це слово. Цікаво, що Ісус тут згадує про одну подію зі Старого Заповіту. Каже Господь, що подібно, «як колись Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений». Про яку подію пригадує законовчителеві Ісус Христос? У книзі Виходу є розповідь про те, як Ізраїльський народ, який подорожував пустелею з єгипетського рабства до Обітованої землі, в певний момент втомився в дорозі і почав нарікати на Господа Бога, що вивів його з немов би комфортної ситуації доброго життя в неволі. Нарікаючи і висловлюючи своє незадоволення на Бога і на свого провідника Мойсея, ізраїльтяни попали в пустелі в таке місце, де їх почали нещадно жалити змії, і від цього люди масово вмирали. Народ заволав тоді до Господа Бога про спасіння і порятунок. І що наказав Бог Мойсеєві зробити? Він наказав зробити зображення змія, який жалив людей і приносив смерть, та піднести його перед очі Ізраїльського народу, тобто поставити перед очі людей знак їхнього власного гріха. І ось люди, укушені зміями, споглядаючи на зображення піднесеного змія, що його зробив Мойсей, не вмирали, а були врятовані. Вони неначе визнавали публічно свої злі вчинки перед Господом Богом і отримували спасіння від неминучої смерті. Отже, Господь Бог через образ цього мідяного вужа поставив своїм людям перед очі їхній власний гріх, їхнє зло, яке вони вчинили, виставив на світло. І споглядаючи на своє власне зло, яке було виставлене на світло, люди були врятовані в дивний спосіб.

Ісус Христос, говорячи про цю старозавітну подію, предсказує щось, що стосується Його особисто. Він каже, що подібно, «як колись Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений». А коли це сталося? Коли був піднесений Син Чоловічий? Коли у своєму піднесенні Він поставив перед очі цілого людства усю злобу людини? Коли сталося те, про що пише апостол Павло, кажучи, що Ісус Христос наче сам став нашим гріхом і підніс перед очі людини усі злочини людства, які немов увібрав в себе? Коли це сталося? Це сталося в момент розп’яття на хресті Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Ісус Господь піднесений був на хресті, взяв на себе гріх цілого світу, був вбитий людиною, взяв на себе смерть, яка панувала у серці людини, виставив на світло її власні гріхи. І лише тоді, коли людина, споглядаючи на розп’ятого і піднесеного Спасителя, бачить свої гріхи та вірить в Божу любов і Боже милосердя, яке Ісус на хресті виявляє до неї, вона може бути врятована від гріха, який сама чинить. Ось що означають ті слова: «Так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним».

Сьогоднішня неділя називається Неділею перед Воздвиженням, бо ось за кілька днів ми будемо святкувати свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Ми, новозавітний Божий люд, Божа Церква, побачимо піднесеного розп’ятого Спасителя. І саме для того, щоб пояснити, що означає свято Воздвиження для нас, що приніс на хресті Ісус Христос для мене і для вас, подано в Євангельському читанні той древній символ віри ранньої Церкви.

Коли людина чинить щось зле, то інстинктивно, підсвідомо намагається це приховати, нікому не показувати, навіть тоді, коли у своєму серці хоче виправдати свій злий вчинок. Тому, каже Христос, хто не вірує в Розп’ятого, не приймає спасіння, є наче тою людиною, яка боїться світла, тому що діла її лихі. Але Христос виставляє на світло наші лихі діла не для того, щоб нас покарати за них чи засудити, але щоб від них спасти, дати нам життя, дати нам свободу від того зла, подібно як колись Мойсей через показ мідяного змія рятував Божий люд. Так само і Христос, ставлячи нам перед очима у своєму розп’ятті і піднесенні на хрест наші гріхи, нас від них рятує, а коли ми в це віримо, дає нам спасіння і життя вічне. Тому не приховуймо наших злих вчинків, виходьмо з ними на світло, тому що темрява боїться світла, а зло боїться прозорості й правди про нього. Коли ми, християни, чинимо щось погане, то несемо наші вчинки на світло святого таїнства Покаяння. Бо віруємо, що милосердний Бог, Котрий у своєму розп’ятому Сині дарує нам життя вічне, є сильніший від гріха і від його смертоносної сили, що її гріх може принести в наше життя. І кожен, хто вірує в це, каже нам сьогодні Христове Євангеліє, матиме життя вічне. «Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним».

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні Україна подорожує посеред непростої смертоносної пустелі своєї історичної дороги до повноти свободи в Богом обітованій і даній землі. Ми часто переживаємо подібні спокуси, як колись ізраїльтяни в пустелі. Ми нарікаємо і на Господа Бога, і на наших провідників. Нам видається, що три-чотири роки тому було краще, ніж сьогодні. Подібно ізраїльтяни вважали, що в єгипетському рабстві є краще, ніж іти в Богом обітовану і дану їм землю.

Так стається, що сьогодні нас жалять власні злочини й гріхи, які накопичилися за роки незалежності нашої Держави. Як багато ми сьогодні відчуваємо цієї смертельної отрути, що розливається в нашому суспільстві. І ми часом опускаємо руки та кажемо: Боже, хто спасе нас від нашого зла, від власної неправди?!. Подібно колись ізраїльтяни повинні були поборювати не лише зовнішніх ворогів, які забирали в них Обітовану землю, а й внутрішнього ворога, який полягав у невірстві людей щодо дару життя і спасіння, даного Господом Богом.

Хто сьогодні може нам дати спасіння від того зла, яке постійно заполонює нашу землю? Серед цієї історичної миті сьогодні знову Господь ставить нам перед очі Хрест нашого розп’ятого Спасителя і каже: Вірте, вірте в ту силу Розп’ятого, яка може перебороти зло, в якому себе відчуваєте наче переможеними. Вірте в ту Божу любов, яку Господь Бог має до вас. Не бійтеся прозорості і відкритості. На щастя, ми сьогодні живемо у відкритому суспільстві, в якому будь-який злочин і гріх кожного з нас через соціальні мережі та ЗМІ стає загальновідомим відразу. Начебто ставиться перед очі цілого суспільства. Саме ця відкритість, але не відкритість перед очима людей, а відкритість нашого серця, повного довір’я до Бога, може стати моментом нашого спасіння.

Нехай Божа любов, яка виливається на нас через Хрест Господній, буде нашою силою і нашою перемогою. Буде нашою силою, яка допоможе нам дальше рухатися у нашому паломництві до Небесного Царства. Амінь.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Божественної Літургії у Патріаршому Соборі Воскресіння Христового у Києві (25.09.2016). Відео запис.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia