Неділя 18-та по ЗСД

Nedila 18 po ZSD 1

Неділя 19-та по ЗСД

Nedila 19 po ZSD 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 185 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

 DSC6940«Коли Ісус народився у Вифлеємі юдейськім, за днів Ірода-царя, мудреці прийшли в Єрусалим зі сходу і спитали: «Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись» (Мт 2, 1-2).

Христос Рождається!

Дорогі паломники!

Три царі питаються Ірода: «Де цар юдейський, що оце народився?».

А наша коляда ставить запитання: «Тріє царі, де ідете?», а три царі відповідають: «Ми ідем в Вифлеєм, вінчуєм спокоєм. І повернемся!».

Два запитання, над якими варто сьогодні на цій прощі добре застановитися, є наступні: «Де цар юдейський, що оце народився?» і «Тріє царі, де ідете?».

Коли три царі зайшли до міста Єрусалиму, щезла зірка, яка провадила царів, і вони не знали, куди йти. Очевидно, що пішли до місцевого царя питатися. На таке запитання трьох царів затривожився Ірод і ввесь Єрусалим, як каже Святе Письмо. Ірод почав досліджувати, де міг народитися новий цар. Слідча комісія почала працювати, аж поки не випитали у первосвящеників, які знали добре Писання. І вони відповіли: «В Вифлеємі Юдейськім, бо так написано пророком: “І ти Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля”» (Мт 2, 5-6). Первосвященики знають навіть напам’ять Святе Писання, але їм байдуже. Знання без дії не заведе до Вифлеєму. Для чого все знати, якщо не робити?

«Ой біда», – тривожиться цар Ірод. Треба негайно діяти. Підступний Ірод кличе потайки мудреців і випитує у них пильно, коли зоря з’явилась, і каже їм: «Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж прийшов поклонитись».

Три царі вийшли поза місто Єрусалим в сторону Вифлеєму і зоря їм знову з’явилася і стала зверху, де було Дитятко, – у вертепі знайшли вони новонародженого Царя! Може не сподівалися, шо Він народиться у стаєнці – у земній печері. Дитятко лежало у яслах, у присутності Йосифа й Марії, а коло них знаходилися бідні пастухи, які не мали жодних прав у тодішньому суспільстві, а також були там осел, вівці, тварини. Не боялися царі там зайти, «впасти ниць, поклонитись Йому; потім відкрити свої скарби й піднести йому дари: золото, ладан і миро». Зрозуміли вони, що прийшов на світ Той, шо «надламаної очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить» (Іс 42, 3). Не треба Його боятися! Новонароджене Немовлятко – це Цар миру, любові, доброти, істини! Він такий, що може проголосити новий закон: «Щоб ми любили один одного, як Він нас полюбив». І три царі не піддаються підступу Ірода, «пускаються іншою дорогою» у край свій.

Ірод, довідавшись, що народився якийсь цар, починає діяти. Ясно, треба його позбутись. Готує план А: просити царів, щоб випитали пильно, а коли цей план не вдається, є також план Б: повбивати всіх дітей, які мають менше, ніж два роки. Хтось хоче стати на його місце! Таке неможливе! Треба негайно діяти… Два рази повторяється слово, що Ірод «пильно випитує».

Ірод боїться, «затривожився він і весь Єрусалим». Боягуз, бо наказує гострити ножі і посилає військо з наказом «повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, шо мали менше, ніж два роки». Цар Ірод не має зірки, щоб його орієнтувала в проводі народу. Він сам уважає себе зіркою. Тому треба вбивати тих, шо можуть його зірку притемнити чи погасити. А Йосиф бере Дитятко і Його матір та втікає у чужий край. Він стає біженцем, емігрантом, зі всіма наслідками такого життя і мусить заробляти на «хліб насущний» в чужому краю.

Чим не аналогія з нашим часом? Царі, боягузи, які уважають себе зірками, махають сьогодні не мечами, а танками, літаками і кораблями, і кидають бомби, які вбивають невинних, а мільйони інших втікають у чужі краї. Та не зупиняються земні царі, махають і ракетами з ядерними бомбами, які можуть спалити всіх дітей цієї землі.

Проте з нами Князь миру і любові. Він – «з нами Бог»! Він нас супроводить у нашій життєвій мандрівці. Тільки, щоб ми не втратили зірки на наших життєвих дорогах.

Ми поставили собі два запитання:

Одне питання: «Тріє царі де йдете?».

«Ми ідем за зіркою, яка нас веде!» Проте заходять до міста Єрусалиму і зірка щезає. І справді, у місті зірка може згаснути. У місті ми можемо згубити орієнтир, ми можемо попасти в кризу, бути засліплені його світилами, захоплені його спокусами. У місті добрі школи, університети, проте тут дуже часто щезає зоря, втрачається орієнтир – можуть нам сказати, що зорі немає, що це ілюзія, омана. Нащо вам шукати світил на небі, якщо так багато є тут, у місті? Ось скільки світел у місті! По цілій Європі стільки світил по містах, що важко знайти зірку на небі. Сучасна людина так захопилася своїми світилами, що втратила орієнтири. В деяких країнах земні царі диктують свої орієнтири; диктують свою правду, брехню замасковують у правду.

У місті дуже легко втратити орієнтир. Навіть три розумні царі у місті втратили орієнтир, не бачили більше зірки на небі.

Отож, інше питання: «Де цар Юдейський, що оце народився?». І знаходять відповідь…

Проте коли в нашому життєвому паломництві станеться раптом таке, що зірка зникне з горизонту, то треба розпитувати: «Де цар Юдейський, що оце народився?». Шукати Бога, будучи певним, що в тому часі й Бог нас шукає. І ми певно зустрінемося, хоча пошук може тривати довший час, хоча довший час може тривати так звана «ніч віри», яку відчули багато святих, а навіть сам Ісус Христос, коли він скрикнув на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт 27, 46). І я мав нагоду спробувати кризу в моєму житті. Проте я розпитував, шукав, читав, студіював… Не залишився серед шуму міста і не дав себе заманити його світилами.

І будуть нас питати: «Чому ви вірите? Чому ви молитись? Чому ви ходите до церкви? Яка ваша надія?». Дайте їм відповідь! Дайте відповідь, чому ви вірите і надієтесь, скажіть разом з апостолом Йоаном: «Нам виявилася любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав свого Сина – примирення за гріхи наші. Він нас полюбив віковічною любов’ю» (пор. Йо 4). Отже, ми віримо в Любов… І посвідчіть служінням любові. Єдиний правильний аргумент, що Бог існує, – це жертовна любов. 

Новонароджений Месія – це точний орієнтир, точний духовний GPS, що нас заведе до мети нашого життя, до повного сопричастя з Богом та зі всіма святими.
Дорогі, переживаймо таїнство Різдва Господа нашого Ісуса Христа, починаючи з базиліки Святого Петра, молячись тут, де похований св. Петро, св. Йосафат і стільки святих пап, свідків віри в Божу любов!

Бажаю Вам благословенних свят Христового Різдва!

Нехай Вифлеємська зоря освітлює нашу темряву, в якій ми могли опинитись! Несімо нашим рідним, близьким, знайомим, сусідам, парафіянам, усім потребуючим свідчення нашої віри і радість нашого спасіння!

У сумнівах питаймося: «Де цар Юдейський, що оце народився?» та «Тріє царі де ідете?».

Базиліка святого Петра, 26.12.2018

 DSC6965

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia