Ніколи повнотою не збагнути нам таїнства Пресвятої Тройці. Ані ніколи не пізнати сутності Її Божественних Осіб. Бо неможливим є творінню осягнути розумінням Творця і немислимо є смертному збагнути Вічного. Знаємо однак певно, що Бог є один і у Трійці, тобто триєдиний. Його величаємо і Йому поклоняємося. У Ньому живемо і для Нього це життя. На Його образ ми сотворені і до Нього маємо стати подібні. Подібні у любові. Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога, – говорить Йоан Богослов (1 Йо 4, 7). Знає Бога, – стверджує великий євангелист. А отже єдиним способом знати Бога, наскільки це знання є для нас можливим, є любити. Більше того, той, хто любить, є народжений від Бога. Народитися від Бога і знати Бога – що більшого може для нас бути.
Триєдиний Бог, Якого не бачимо і не можемо збагнути силою розуму, кличе кожну людину обожествлюватись у Ньому, тобто ставати до Нього подібним у любові. Але любов наша має бути не аморфною любов’ю до божества-ідола, в якого нам зручно вірити, а жертвенною і абсолютною любов’ю до Живого Бога. Любов наша має бути не аморфним почуття до всього людства, а діяльною і могутньою у відношенні до конкретної людини, що поруч. Лише так можемо хоч трохи пізнати таїнство Бога-Тройці – Бога любові. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов (1 Йо 4, 8).
Тож кожного разу, коли промовляємо: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові», маємо собі усвідомити, що славити триєдиного Бога неможливо, якщо ми не маємо у собі любові, правдивої і незламної. А Бог наш великий і святий і Йому належить слава на всі віки. Амінь.
Марія Ярема
