У день П’ятдесятниці у Літургії співаємо: Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі. Тропар звернений до Христа, Якого названо благословенним, адже Він сповнив обітницю про зішестя Духа на учнів, що була заповідана перед страстями і потверджена по воскресінні перед вознесінням.
Зіславши Святого Духа на апостолів, Господь учинив їх здатними виконувати діло, до якого їх покликав: зробити учнями усі народи, хрестячи їх в Ім’я Пресвятої Тройці та навчаючи їх берегти Божі заповіти (пор. Мт 28, 19-20).
Простим рибалкам таке покликання повинно було видаватися щонайменше занадто сміливим, якщо не безсенсовним. Що знали вони про ті народи, до яких повинні були йти? Що відали про їхні релігійні переконання? Що вміли промовити на мовах інших народів? Нічого. Не знаючи і не вміючи нічого з того, вони були покликані зробити усе: привести до спасіння у Христі усі народи, тобто усю вселенну. По-людськи це неможливо, але апостоли не були покликані робити це по-людськи. Вони покликані були прийняти силу Духа Святого, щоб, залишаючись людьми, могти робити неможливі для людей речі. Залишаючись рибалками, учні проповідували премудрість Божу, незнану навіть найбільш вченим книжникам. Бо сам Господь зволив з них, рибаків, явити мудреців. Сам Господь зволив ними, які нічого не знали і не вміли в ділі, на яке їх покликано, уловити вселенну. По-людськи вони вміли ловити рибу і нічого не знали про ловлю інших тварин, не кажучи і близько про спасенну ловлю всесвіту. А прийнявши Духа, вони перестали вміти робити усе по-людськи, а навчились робити усе по-«боголюдськи».
Дух Святий, від Отця Сином зісланий у вселенну, обожествляє людину, чинить її богоподібною, а її людські вчинки – боголюдськими. Однак людині потрібно, за прикладом апостолів, чекати сили з висоти, а не своєю силою діяти, потрібно навчитись не по-людськи, а у Бозі оцінювати власне покликання, потрібно відчути себе рибалкою, покликаним ловити не рибу, а людей.
Марія Ярема
