LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Регент хору парафії святих мучеників Сергія і Вакха Галина Громик: «Літургійний спів – це моя духовна пожива»

Неаполь 2018 11 18«Той, хто співає – двічі молиться» - казав св. Августин. Напевно, саме тому Літургію супроводжує хоровий спів. Не виключенням є і парафія святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці, де хор – це своєрідний «зріз» української громади в Італії. До хору долучаються і заробітчани, і студенти та семінаристи, яких життя пов’язало із цією країною. Дуже люблять послухати духовні наспіви у виконанні хору парафії святих мучеників Сергія і Вакха також й італійці. Це не дивно, адже у західній церковній традиції Літургія супроводжується співом у співдії з певним музичним інструментом, тоді як східна духовність виплекала акапельний хоровий спів. Про духовну музику як стиль життя та дивовижну історію хору парафії святих Сергія і Вакха нам розповіла його регент пані Галина Громик.

- Пані Галино, розкажіть трішки про себе, як довго Ви перебуваєте в Римі?
- Родом я зі селища міського типу Рудно, що біля Львова, де у 1990 році розпочала свою діяльність відновлена Львівська духовна семінарія Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви. Працювала я викладачем фортепіано і концертмейстером в училищі культури (теперішньому ліцеї), а також вела церковний хор у храмі Воздвиження Чесного Хреста у Рудно. Гарним спогадом тих часів є творча музична співпраця моїх хористок та октету семінаристів, зокрема отця Луки Михайловича та отця Руслана Греха – тодішніх студентів семінарії. До Рима приїхала у липні 2002 року, розраховуючи трохи покращити своє економічне становище, попрацювавши в Італії, та й через рік повернутися. А от, як виявилося, затрималася так, що скоро вже буде 20 років. По приїзді до Рима я відразу почала шукати християнську діаспору, таким чином потрапила на парафію святих мучеників Сергія і Вакха.

- Ким Ви працювали в Італії?
Після приїзду в Італію в 2002 році я працювала доглядальницею, допомагаючи літнім людям, а також як хатня робітниця в одній з італійських сімей. За кілька років такої праці я вивчила добре мову та за рекомендацією моєї роботодавиці почала вести шкільний хор і давати уроки фортепіано в італійській середній школі міста Апрілья, а також проводити приватні заняття.

- Як саме Ви стали регентом хору?
- Хору, коли я вперше потрапила на парафію святих мучеників Сергія і Вакха, не було. Літургію співом супроводили сестри катехитки св. Анни – звісно, доповнювали їхній спів наші парафіянки. Але перед наближенням святаРіздва (йдеться про кінець 2002 року) зібралося кілька жінок, щоби спробувати підготувати принаймні змінні частини різдвяної Літургії. На той момент нашим парохом був отець Василь Зейкан – до речі, людина високої культури й освіченості, якого ми надзвичайно шанували і поважали. Отож, прослухавши нашу репетицію, він звернувся до мене із проханням провадити хор, тому що я правильно відтворюю мелодію тропарів, кондаків і прокімена. Таким чином вирішилася моя доля майбутнього регента. Відтак я почала організовувати парафіяльний хор. Початки були надзвичайно складні, адже бракувало хороших голосів, людей хоча б з елементарною музичною освітою. Також було чимало інших клопотів. Річ у тім, що Рим – величезне місто, не кажучи вже про його провінції. Тому питання з можливістю хористам дістатися до храму на репетиції стояло гостро. Але Господь, бачачи старання для Його прослави, завжди простягає руку допомоги. Таким чином, впевнена, Він підказав мені ідею. Я попросила всіх хористів придбати кишеньковий магнітофон (йдеться про 2003 рік!) і почала записувати своїм голосом хорові партії на касети, копіюючи потім їх для хористів. Так вони мали можливість прослуховувати запис впродовж тижня, а на репетиціях вже вивчені мелодії зводили разом, працюючи над звуком, характером і т.д. Через деякий час із касет ми перейшли на диктофони, а зараз, звісно, користуємося зручними сучасними засобами: whatsapp, viber, messenger тощо. На той час це стало блискучим вирішенням проблеми. Хотілося би перелічити імена тих людей, які робили наші перші нелегкі кроки і яким я надзвичайно вдячна за терплячість, жертовність та неоціненну підтримку в усіх моїх починаннях та пропозиціях. Це Марія Слижук, Наталія Гевчук, Люба Константинова, Лідія Зьомбра, ціла родина Говгер, Люба Каліцун, Софія Пушкар, Анжела Ябанжи, отець Роман Кривий, отець Василь Гошуватий (колишні семінаристи, а зараз парохи в Авеліно і Перуджі), Ростислав Мелимука, Руслана Лазарєва, Руслана Кріль. З часом до нашого хору почали приєднуватися студенти, які приїздили на навчання до музичних закладів Італії – Оксана Полярош, Алла Гоф, Марта Чука, та й просто особи із серйозною музичною освітою – Василина Ільків, Оксана Іванюк, Оксана Федів, Мирослава Горбенко, Галина Андрейців. Згодом долучилися також і Марія Тарарака, Галина Паранюк, Олександра Паславська. Це, звісно, благодатно вплинуло на розвиток та звучання хору і підняло його на значно вищий щабель.

Xor Sergia i Vakcha 2004Хор парафії в 2004 році

- Як думаєте, у чому особливість хору парфії мучеників Сергія і Вакха?
- Наш хор у Італії, я б сказала, – явище унікальне, бо є не лише обличчям нашої рідної парафії, але й у певному сенсі презентує Україну в Римі. Адже окрім щонедільних Літургій ми брали і беремо участь у багатьох заходах, присвячених різним важливим подіям і святам, а також організовуємо власні концерти. Одним з важливих заходів в житті нашого хорового колективу було «Свято української пісні», а також концерт, присвячений національно-визвольній боротьбі нашого народу за Незалежність, на якому звучали твори, що ілюстрували ці визвольні змагання – починаючи з часів Київської Русі, пісні січових стрільців, пісні Героїв УПА і аж до наших днів. Традицією стали різдвяні концерти – цьогоріч буде наш одинадцятий. У них беруть участь не лише дорослі, але й діти наших парафіян. І це, я би сказала, важливий фактор. Бо таким чином ми залучаємо наших діток до вивчення народних традицій тут, на чужині. Цікавинкою на наших різдвяних концертах були виступи запрошених представників інших національностей, що прославляли народження Христа у традиціях своєї культури. Серед запрошених учасників були китайці, грузини, поляки, французи, зокрема Бланш Лакост, яка не лише виконувала колядки французькою та українською мовами, а також супроводжувала наші твори грою на флейті. Оскільки я веду церковний хор в одній з італійських парафій, а також хор і вокал в італійській школі, на деяких із наших концертів виступали мої італійські вихованці з колядками та віншуваннями, що викликало бурю аплодисментів у наших українських слухачів.

Kozert proshchannia z koliadoju 2018

Концерт «Прощання з колядою 2018 року»

Співали ми також на запрошення парохів Флоренції, Болоньї, наших колишніх хористів, а тепер парохів: у Перуджі - отця Василя, та в Авеліно - отця Романа. Також хор супроводжує прощі українців у Італії до відомих Папських базилік Рима: собору Святого Івана Хрестителя на Латеранському пагорбі (Базиліка Сан-Джованні ін Латерано), Базиліки Святого Павла за міськими мурами, собору Святого Петра у Ватикані, Базиліки Санта-Марія-Маджоре, а також – різноманітні заходи українців в Італії, як наприклад, вшанування 85-х роковин Голодомору, яке відбулося у Неаполі 18 листопада 2018 року. До пандемії наш хор співав частину урочистої Меси з нагоди «Свята народів», що відбувалося щорічно в Римі, де на богослужіння сходилися представники всіх католицьких спільнот різних національностей, які проживають у Римі. Ми були також учасниками і навіть призерами (посіли друге місце) фестивалю української пісні «Гілка калини». Також співали Літургії та концерти в італійських храмах та на заходах, які організовують різні італійські асоціації. Якось нас попросили навіть виконати італійський гімн акапельно чотириголоссям. І слухачі були просто у захваті. Це пояснюється тим, що в Італії мало хорів акапельного звучання. Адже це особливість візантійського обряду - лише спів, без акомпанементу. З цієї причини наш хор викликає зацікавленість у італійців, і, власне, цей факт спонукає нас виконувати твори також італійською.

19 Sichnia 2020Під час Божественної Літургії на свято Богоявлення, 19 січня 2020 року

- Чим саме для Вас є літургійний спів?
- Літургійний спів для мене є духовною поживою. Співаючи на Богослужіннях, відчуваю вплив небесних сил, які освячують божественною благодаттю мою молитву. В такі моменти почуваю себе незрівнянно щасливою. Впевнена, що співана молитва допомагає нашій душі підноситися до небес.

Halyna Hromyk 2021

-Дякуємо за розмову!
- Наприкінці нашої бесіди хочу сердечно подякувати усім священникам, які душпастирювали в нашій парафії в Римі: Володимиру Волошину, Василю Зейкану, Михайлу Хром’янчуку, Марку-Ярославу Семегену, Івану Кулику, теперішньому єпископу Кам’янець-Подільському, Дмитру-Петру Квичу, Тарасу Остафіїву та Руслану Сідельнику за незмінну підтримку в діяльності хору та у всіх його творчих ідеях і задумах.

Розмовляла Оксана Бабенко

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі