Неділя 28-ма по Зісланні Святого Духа. Послання апостола Павла до Колосян 1, 12-18
12. Браття, дякуйте Отцеві, який зробив вас гідними мати участь у наслідді святих у світі, 13. який вирвав вас із влади тьми й переніс у царство свого возлюбленого Сина, 14. що в ньому маємо відкуплення, прощення гріхів. 15. Він – образ невидимого Бога, первородний усього сотворіння, 16. бо в ньому все було сотворене, що на небі й що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього сотворене. 17. Він єсть раніш усього, і все існує в ньому. 18. Він є також голова тіла, тобто Церкви. Він начало, первородний з мертвих, щоб у всьому мав першенство.
У двадцять восьму неділю по Зісланні Святого Духа у першому читанні святої Літургії чуємо про божественну велич Сина Божого. Апостол Павло закликає нас бути вдячними Отцеві за те, що ми мали благодать стати християнами, послідовниками Божого Сина, явленого нам в постаті Ісуса Христа. Апостол називає християн насліддям святих у світі, вирваними із влади тьми гріха і перенесеними в Царство Христа. На жаль, якщо би сьогодні хтось сказав, що якась певна група людей є виокремленою зі світу, щоб бути святою спільнотою, яка живе у світі, але насправді вирвана із тьми його грошолюбства, марнославства, суєти і поверховості, то мабуть мало хто б здогадався, що йде мова про християн. А якщо б і здогадався, то мав би на думці не всіх християн, а хіба дуже незначну їх частину. Для апостола Павла християнство більшості сучасних християн виглядало б повним нонсенсом: як можна повірити у Христа і залишатися у владі тьми? Як можна повірити у Святого, що прийшов у цей світ, і не бути святими у світі? Як можна не бути причасниками Царства, до якого задарма покликані? І як можна не мати відкуплення і прощення гріхів, якщо задарма відкуплені і прощені? Як можна? На жаль, більшість із нас зуміли бути такими християнами. Мабуть справа у тім, що ми просто не повірили в Христа, хоч носимо Його ім’я.
А наш Господь, Ісус Христос, ім’я Якого носимо, є Образом невидимого Бога, в Якому все було сотворене, що на небі й що на землі, видиме й невидиме, тобто і ангельський, і земний світ. Він, Який раніш усього, і в Якому все існує, зволив стати первородним творіння, тобто взяти на себе людську сотворену природу, підпорядкувати себе її обмеженням і стражданням. Він, будучи началом усього, зволив стати не лише первородним творіння, але й первородним з мертвих, щоб у всьому мати першенство. Маючи першенство у вселенній як Бог, як Один із Тройці, став першим і серед творіння як Людина, а умерши на хресті, отримав першість серед померлих.
Ось такий великий Бог зволив нас покликати до насліддя своїх святих, до свого Царства, яке є водночас між нами (Церква) і яке уготоване нам на Небесах (вічність). А що ми? А ми, на жаль, якось в дивний спосіб вміємо залишатись осторонь нашого великого Бога і задовольнятися лише ім’ям «християн».
Марія Ярема
