Сьогодні,  17 березня, у п'яту Неділю Великого Посту, на парафії Жировицької Божої Матері і Святих Мучеників Сергія та Вакха Апостольського Екхархату в Італії, відбувся "Чин введення в уряд нового пароха - отця Любомира та віце-пароха - отця Святослава".

Чин почався перед святою Літургією, коли Преосвященний владика Діонісій (Ляхович) урочисто зачитав перед парафіянами декрети про призначення пароха та віце-пароха. Цей чин передбачав в собі молитву за новопризначених отців Любомира та Святослава, щоб вони наповнені силою Святого Духа могли мудро та гідно виконувати свій уряд. Їхній уряд полягає у духовному супроводі та опіки людських душ, метою якого є провадити стадо Христове у Царство Небесне, адже молимося «...щоб разом зі стадом, тобі довіреним, сподобився ти увійти у життя вічне з Господом»  та « в день суду...зміг дати Богові гідний одвіт». В кінці Чину архиєрей вручив пароху ключі, які символізують владу, яка полягає у священнодіянні та спасінні людських душ, а також і нагадує про відповідальність перед Богом за доручену їм парафію.

Пізніше владика Діонісій очолив Святу Євхаристію, де разом з ним співслужив настоятель храму о. Любомир. Головним наміром на цій Літургії була молитва за парафію Святих Мучеників Сергія та Вакха і також, в особливий спосіб, лунав до неба намір за душпастирів цієї парафії. 

Невдовзі архиєрей виголосив гомілію на недільне Євангеліє від Марка 10,32-45. Основною точкою для розважання стали слова Ісуса, де він наголошує, що Сину чоловічому треба йти в Єрусалим, щоб там він зазнав страждання і помер. Цими словами, наголошує проповідник, Ісус вказує формулу справжнього щастя, яка приводить до істинного життя. Адже ми, християни, які проживаємо у нелегкі часи, часто зазнаємо різних труднощів, які віддаляють нас від щастя. Тоді починаємо просити в Бога «чудесного визволення від скорбот» і тим уподібнюємося до Івана та Якова, на прохання яких Ісус відповів: «Не знаєте, чого просите». Далі, проповідник наголосив, про важливість служіння, до якого ми є покликані. І це служіння полягає в нашій жертовності один до одного (пор. Мр 10, 43-45). Всі наші труднощі - це наш хрест, який ми повинні гідно нести, на зразок нашого Вчителя. І коли бачимо, що хтось потребує допомоги, то ми повинні допомогти носити тягарі один одного (пор. Гал 6,2). Тільки тоді людина починає по-справжньому жити. Тоді людина, як чуємо у Недільному Євангелії, п'є чашу Христову та хреститься Його хрещенням. Тоді людина, пройшовши всю нелегку дорогу, доходить до справжнього щастя– справжнього життя з воскреслим Господом.

Завершальна думка недільної проповіді в особливий спосіб була звернена до священників парафії про те, якими рисами має володіти справжній Христовий священник. Насамперед, парох є той хто має певну владу на дорученій йому парафії. І ця влада полягає у служіння для інших. Він той, хто провадить стадо до Царства Христового. І він той, хто останнім має увійти в Небесне Царство, адже добрий пастир спершу пустить через ворота своє стадо, а тоді сам заходить.

Після закінчення Богослужіння парафія на чолі із Владикою ще раз привітали новопризначених отців та побажали їм ревної душпастирської праці. А о. Любомир виголосив подячне слово владиці та парафіянам за те, що через благодать Божу знайшлися гідними душпастирювати на призначеній парафії.

Прес-служба парафії

18 лютого, у Першу неділю посту, у Катедральному храмі, Преосвященний Владика Діонісій Ляхович, під час Архиєрейської Божественної Літургії, рукоположив у сан священника Макар Святослава, студента Папського Університету св. Томи Аквінського "Анджелікум".

У святковім богослужінні взяли також участь: о. д-р Теодосій Грень – Протосинкел Апостольського Екзархату, о. Степан Макар – синкел у справах соціального служіння Сокальсько-Жовківської єпархії, о. Роман Улей – сотрудник при Патріаршому Соборі Воскресіння у м. Київ, о. Дмитро Щербатий - студент Папського Латеранського Університету, а також студенти Колегії святого священомученика Йосафата, гості та вірні які прийшли розділити радість цієї події.

Під час проповіді владика Діонісій зазначив, що: «Слово Боже з Євангелії від Йоана - це про зустрічі і ланцюг покликів: "Ходи та подивися". Євангеліє, яке ми слухали оповідає про те, що "стояв Йоан Хреститель та двоє його учнів", та побачивши Ісуса, Йоан сказав: "Ось Агнець Божий". Почувши це два учні, залишили Йоана і пішли за Ісусом. Ісус  побачивши їх, спитав: "Чого шукаєте?", а ті: "Учителю, де перебуваєш?" Ісус до них: "Ходіть і подивіться". І ці перші учні кличуть інших: Андрій кличе свого брата Петра, кажучи "Ми знайшли Месію", а згодом Ісус знаходить Филипа, і каже до нього: "Іди за мною". А Филип у свою чергу кличе Натанаїла. Отож цей ланцюг покликів допомагає нам подивитися на Ісуса, який робить добрі діла на користь потребуючих, і віддає своє життя за спасіння людини і каже, що: "ніхто не має більшої любові, як той, хто віддає своє життя за ближніх своїх".

Проповідник також додав: "Дорогі брати і сестри! Сьогодні диякон Святослав стане священником на зразок Ісуса Христа, стане пастирем Божого Народу, готовим на всяку жертву. А також стане іконою через яку Бог буде проповляти. У книзі Буття читаємо, що "Бог сотворив людину на свій образ; на Божий образ сотворив її" (Бт. 1,27). Тому коли кажемо, що людина є створена на образ Божий, то тим визнаємо, що людина є покликана до того, аби бути свідком надприроднього світу, бути іконою Бога живого для народу".

Завершуючи свою проповідь Архієрей звернувся до отця-номінанта: «Дорогий Святославе, як Архієрей буду молитись за тебе, "щоб ти був достойним станути без гріха перед святим Божим жертовником, проповідувати  Євангеліє Царства Божого, освячувати слово Божої істини, приносити Богові дари і жертви духовні, щоб оновлювати людей купіллю відродження....все в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків".

По завершенні Божественної Літургії кожен з присутніх отримав благословення від нововисвяченого ієрея!

Прес-служба Катедрального храму

14 січня у неділю про Закхея після Божественної Літургії, яку очолив Преосвященніший владика Діонісій (Ляхович), якому співслужили о. Іван Лега, о. Іван Кіселюк та диякон Святослав Макар до парафіян храму святих мучеників Сергія і Вакха і ікони Жировицької Божої Матері відвідав вертеп організований учасниками організації «Пласт» в Італії.

Гості парафії ділилися радістю Різдва, несли світло народженого Бога у світ щоб проганяти темряву і зло тим самим зберігати нашу віру і надію на Бога і на Його спасіння.

Завітавиши до храму з вертепом пластуни дали змогу кожному, хто споглядав на їх виступ відчути теплоту рідного дому та красоту наших традицій.

На завершення о. Любомир Костюк адміністратор парафії подякував учасникам вертепу та наголосив наскільки важливо є прославляти Господа та підтримувати наші традиції знаходячись далеко від рідного дому.

Після цього парафіяни разом дорогими гостями колядували прославляючи народження Господа нашого Ісуса Христа.

Прес-служба парафії

31 грудня, напередодні свят Обрізання Господнього та Святого Василія Великого, в катедральному храмі Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці відбулися урочисті дияконські свячення.

Апостольський Екзарх Владика Діонісій Ляхович уділив дияконські свячення піддияконам Ярославу Перхуну та Святославу Макару, студентам папських університетів. Молитва відбулася в співслужінні з настоятелем катедрального храму о. Любомиром Костюком, ректором Папської української колегії Святого Йосафата о. д-ром Луїсом Касіяном, ЧСВВ, духівником колегії о. Діонізієм Заведюком, ЧСВВ та о. Володимиром Люпаком, священником АпостольськогоЕкзархату в Італії.

Розпочавши своє проповідницьке слово Владика Діонісій наголосив, в другий день Різдва та на Неділю після Різдва, Церква подає читання Євангелія про втечу Пресвятої Родини до Єгипту. «Адже Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити» (Мт 2,13). А на третій день - ми спогадуємо пам’ять мучеництва Святого Стефана. Тож чому з радості відразу йде перехід на смуток: втеча до Єгипту і спогад смерті Стефана? Як пояснив проповідник, перш за все, треба пам’ятати, що в трьох перших століттях християни не мали окремого свята Христового Різдва, а єднали його з Хрещенням Ісуса Христа в ріці Йордані. А свято пам’яті мучеництва Святого Стефана повстало більш-менш в тому самому часі, що й Різдво Христове. Чому саме так? «Свята Церква єднала Різдво з пам’яттю про Стефана, бо Ісуса вже з дитинства переслідують, а на 33-ому році його розіп’яли на хресті. Первісна Церква ставить Стефана, як живу ікону Ісуса Христа, як живий приклад для вірних переслідуваної Церкви, яка відчула потребу свідків, щоб не піддавалися різним погрозам, а навіть смерті за віру. У перших трьох століттях єдиний культ дозволений Церквою був саме культ мучеників. Тож мучеництво Святого Стефана стає яскравим зразком кожному християнинові, який проходить через випробування своєї віри», - пояснив він.

За його словами, так Церква дає зрозуміти, що Різдво Христове - не просто гарні сентименти, ангельські співи, а свідчення того, що Бог з нами, навіть, у найважчих моментах життя. Таким чином мучеництво Святого Стефана стає катехизою, яка допомагає вірним зрозуміти християнську віру. Стефан свідчить тим, що варто, навіть, віддати своє життя заради Христа. На переконання єпископа, первомученик і архидиякон Стефан - це муж, повний віри та Святого Духа, повний благодаті й сили, який посвідчив любов Христа, пожертвувавши собою.

Звертаючись до новопоставлених дияконів, він зауважив, що дияконія ­­- це основа ієрейського, єпископського та папського таїнства, завжди у зростаючих вимірах, завжди у чомусь більшому. Таким чином Папа є слуга слуг (Servus servorum Dei). Без служіння немає влади у Церкві. «Ви сьогодні будете приймати через покладення моєї руки “божественну благодать – Святого Духа, що завжди недужих оздоровлює і те, що недостає доповнює”, тож треба давати себе провадити тим Духом Божим упродовж цілого свого життя, духом служіння», - наголосив він.Після завершення богослужіння Владика Діонісій привітав новопоставлених дияконів, закликаючи їх ревно та в послуху виконувати Божу волю на шляху до священства. Він також висловив надію на те, що нові диякони будуть активно служити Церкві та сприяти її духовному зростанню.

Архієрей закликав присутніх та всіх християн-українців постійно молитися за перемогу України та кращу долю народу. На завершення урочистостей Владика уділив усім своє архієрейське благословення. Урочиста подія завершилася спільною молитвою за благополуччя та процвітання України — «Боже Великий, Єдиний».

Повідомив брат Андрій Волянюк 
Світлини брат Андрій Волянюк