24 лютого 2026 року, у четверту річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну, в Катедральному храмі Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха в Римі відбувся Молебень за мир в Україні.

Богослужіння очолив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.

Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Разом із Предстоятелем співслужили владика Григорій Комар, Апостольський Адміністратор для українців католиків візантійського обряду в Італії, владика Іриней Білик, єпископ-емерит і канонік папської базиліки Санта Марія Маджоре, а також духовенство Апостольського Екзархату: о. д-р Ігор Галей, Канцлер Екзархату, о. Олександр Сапунко, працівник Дикастерії для Східних Церков, о. Орест Козак, настоятель отців студитів у Кастель Ґандольфо, о. Дмитро Кудін, віцеректор собору Святої Софї, о. Любомир Костюк, парох катедрального храму Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

На спільну молитву зібралася численна українська громада Риму. У храмі також були присутні представники дипломатичного корпусу — Посол України та Посол Литви при Святому Престолі — п. Андрій Юраш і п. Сіґіта Маслаускайте-Мажилене.

День пам’яті, що формує майбутнє

У своїй проповіді Глава Церкви наголосив, що цей день є особливим для всього світового українства — як в Україні, так і на поселеннях. Він пригадав, що День молитви 24 лютого проголошений окремим рішенням Верховної Ради України, і сьогодні мільйони українців єднаються у спільному зверненні до Бога про дар миру.

«Ми вшановуємо цю сумну річницю — четвертий рік, який сьогодні нагадує нам про початок повномасштабної війни в Україні. У цей день два слова приходять до нашого серця: пам’ять і вдячність», — зазначив Блаженніший Святослав.

Предстоятель поділився особистими спогадами про ранок 24 лютого 2022 року, коли Київ прокинувся від вибухів. Він пригадав, як духовенство зібралося в Патріаршому соборі, намагаючись зрозуміти, що робити в умовах повномасштабного наступу, коли столиця палала під ударами ракет. Тоді, перед Пресвятою Євхаристією, прийшло глибоке усвідомлення: Бог не залишає свій народ навіть у найтемніші моменти історії.

«Я пам’ятаю, як ми прийшли до собору, щоб зрозуміти, що ми можемо і повинні робити. З правого берега Дніпра ми бачили Київ у вогні. Пам’ятаю тоді, крізь сльози, мені пригадалася пісня: „Як тебе не любити, Києве мій“. Як тебе не любити, Києве, який палаєш від російських ударів, ракет і танків?» — поділився спогадами Патріарх.

Блаженніший Святослав розповів, що дивлячись на палаючий Київ, який був збудований його князями як «другий Єрусалим», йому пригадалася біблійна сцена, коли пророк Єремія оплакував зруйнований Єрусалим. Глава Церкви пригадав, що першим кроком у пошуку відповіді на запитання «Як діяти?» стала Божественна Літургія. Саме під час молитви прийшло глибоке усвідомлення: «Ісус у Євхаристії був присутній зі своїм народом».

Ця пам’ять, за словами Глави Церкви, не є лише спогадом про трагедію. Вона стає «девтерономічною» — правилом життя, яке зобов’язує — захищати Батьківщину, оберігати людське життя, не втрачати віри в перемогу добра над злом:

«Ця пам’ять про трагедію і героїзм стає законом, правилом для нашого життя сьогодні. Це закон, який веде нас і наказує нам: захищати нашу Батьківщину, захищати людське життя в Україні та йти вперед, будучи впевненими, що добро завжди переможе зло. Ми вже в той перший момент були впевнені, що Україна переможе».

Слова вдячності героям і світові

Другим ключовим виміром цього дня стала вдячність. Блаженніший Святослав подякував українським воїнам, які стали щитом для народу, тим, хто продовжує боронити державу, а також тим, хто віддав своє життя за свободу України.

«Ми сьогодні хочемо подякувати Господу Богу, а також героям України, які захистили нас не тільки тоді, 24 лютого 2022 року, але роблять це вдень і вночі впродовж цих чотирьох сумних років» — мовив Глава УГКЦ.

Окремі слова подяки пролунали на адресу міжнародної спільноти, дипломатів і всіх, хто впродовж цих років підтримує Україну гуманітарно, політично та духовно. Предстоятель висловив вдячність Святішому Отцю та дипломатичному корпусу при Святому Престолі за солідарність і спільне свідчення правди про війну.

Особливо він звернувся до українців в Італії, які щоденно підтримують Батьківщину молитвою, працею, волонтерством і конкретною матеріальною допомогою для війська та постраждалих.

«Сьогодні я хочу подякувати всім українцям в Італії за те, що ви кожен на своєму місці боретеся за перемогу України: молитвою, працею, свідченням вашого християнського життя та кожною вашою пожертвою підтримуєте українське військо, українських волонтерів, харитативну дію та служіння нашої Церкви».

Молитва про мир, що дарує життя

Під час молитви Блаженніший Святослав також звернув увагу на те, що мир, про який ми молимося, має бути справедливим і тривалим — не як формальна домовленість, а як простір життя, у якому діти можуть зростати без страху, а молодь — будувати своє майбутнє.

Глава Церкви наголосив, що війна народжується з людського гріха, але лише Бог здатний покласти край руйнівній силі зла. Саме тому цього дня в Римі, як і в Україні та по всьому світу, українці єдналися у молитві за припинення війни та дар справедливого миру.

«Ми знаємо, що причиною війни є людський гріх. Люди починають війни, а потім стають рабами цього демона, який нищить навіть тих, хто його випустив. Але ми знаємо, що той, хто кладе край війнам і гріху — це наш Бог Спаситель. Тому сьогодні ми просимо: „Боже великий, єдиний, нам Україну храни!“» — помолився на завершення Отець і Глава УГКЦ.

Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату

Катехитичний відділ Апостольського Екзархату запрошує до участі у всецерковній катехитичній вікторині для дітей і молоді «У пошуках Істини».

У ній братимуть участь діти двох вікових категорій:

• 10–13 років (2013–2016 р. н.)

• 14–17 років (2009–2012 р. н.)

Вікторина проводитиметься на основі третьої частини Катехизму для молоді «Ми йдемо з Христом» і охоплюватиме теми: Дві Заповіді любові, Десять Божих Заповідей та Блаженства.

Метою цього заходу є заохотити дітей і батьків до глибшого пізнання християнської віри, а також об’єднати дітей у живу, інтелектуальну та віруючу спільноту, де кожен зможе виявити свої здібності й таланти.

Етапи проведення вікторини

I рівень — деканальний

до 15 травня

Кожен учасник, який бажає взяти участь у вікторині, повинен отримати благословення свого душпастиря.

Місцевий душпастир благословляє дітей, катехит дбає про їх належну підготовку, а відповідальний у деканаті організовує проведення вікторини.

За підсумками деканального етапу буде обрано по шість найкращих учасників з кожної вікової категорії, які представлятимуть свій деканат на екзархальному рівні.

II рівень — екзархальний

13 червня

Команди деканатів змагатимуться між собою в Римі. Проведення вікторини забезпечуватимуть Катехитичний відділ та Відділ душпастирства молоді. Переможцями стануть по одній команді з кожної вікової категорії, які представлятимуть наш Екзархат на всецерковному рівні.

III рівень — всецерковний на рівні всієї УГКЦ

20 червня

Нехай проведення цієї вікторини стане початком традиції, у якій наші діти змагатимуться в пізнанні правд віри. Нехай цей час буде добрим досвідом для провідників і учасників, єднаючи нас довкола поглиблення віри, спілкування про Божі істини та всього того, що духовно будує і розвиває.

Нехай ці змагання заохотять наших дітей ніколи не зупинятися в пізнанні Бога та Його науки.

Запрошуємо дітей якнайшвидше зголошуватися до участі у вікторині.

У день свята Богоявлення Господнього вірні катедрального храму Жировицької Божої Матері та Святих Мучеників Сергія і Вакха в Римі зібралася на святкову Божественну Літургію та Велике Йорданське водосвяття. Богослужіння очолив преосвященний владика Григорій Комар, Апостольський адміністратор Апостольського екзархату для українців-католиків в Італії, у співлужіння з віце-парохом о. Михайлом Карпінцем та дияконами: Богданом Криницьким, Даниїлом Галадзою та Святославом Пастущаком.

У своїй проповіді владика Григорій запросив вірних глибше зазирнути в таїнство Хрещення Господнього та усвідомити його значення для життя кожного християнина. "Початок публічної місії Ісуса Христа пов’язаний із постаттю пророка Йоана Хрестителя, який з’являється над Йорданом як той, хто готує народ до приходу Месії. Йоан закликав до покаяння — до радикальної переміни життя. Люди слухали його і визнавали свою потребу очищення".

Владика Григорій нагадав: "...перед об’явленням Бога на Синаї народ Ізраїлю готувався зовнішньо — випирав одяг. Натомість Йоан Хреститель закликає до глибшого приготування: «випрати» не лише одежу, а насамперед очистити серце і сумління. Там, на Синаї, народ отримав заповіді, а тут, на Йордані, — дар Святого Духа. Хрещення Ісуса в Йордані є початком нового творіння, оновлення світу, спотвореного гріхом. Христос приходить, щоб знищити гріх і смерть, поєднати знову небо і землю, визволити людину з неволі зла. Ісус приходить з Галилеї — краю, який вважали поганським, і з Назарету — міста, що не мало доброї слави. Саме звідти Син Божий приходить до Йордану. Хоч Він не мав жодної потреби в очищенні, однак стає поруч із грішниками задля нас. Бог не відвертається від людини і не лише докоряє за гріх, а сходить у нашу зранену дійсність, щоб допомогти з неї вийти і виправити зруйноване".

Проповідник продовжив: "Філософи Старого Завіту багато говорили про Бога як першопричину буття чи досконалий моральний принцип, але не могли уявити, що Бог може стати поруч із недосконалим і грішним творінням. Саме тому для багатьох Ісус виглядав як один із грішників. Проте Йоан Хреститель називає Його Агнцем Божим. Як у Єрусалимському храмі в жертву приносили непорочного агнця, так Христос у Своєму хрещенні погоджується стати жертвою за всіх нас — для визволення людства і примирення з Богом. Він бере на Себе гріхи світу, занурюючи їх у води Йордану. У момент Хрещення відкривається небо — здійснюється пророче прохання Ісаї: «О, якби Ти роздер небеса і зійшов!». Зникає перешкода між Богом і людиною, відновлюється єдність. Голос Отця з неба не лише засвідчує синівство Ісуса Христа, але й проголошує правду про нас: у Христі ми усиновлені Отцем. Ісус повертає нам гідність бути Божими дітьми".

На завершення проповіді Архиєрей зазначив: "Богоявлення — це не лише об’явлення Пресвятої Трійці, але й запрошення для кожного християнина увійти в життя Отця, Сина і Святого Духа. Христос підносить людську природу до неба, і ми отримуємо участь у цьому Божественному житті. «Піти на Йордан» у духовному сенсі: очистити своє сумління, відновити серце через покаяння та знову пригадати собі високу гідність Божих дітей. Освячена йорданська вода стає для нас знаком оновлення, благословення і присутності Бога, Який не залишає людину ніколи".

На завершення торжественного богослуження Архиєрей звершив Чин Великого Йорданського Водосвяття та окропив парафіян святої водою.

Прес-служба парафії

7 грудня катедральний храм Жировицької Божої Матері та св. мучч. Сергія і Вакха був переповнений духовною радістю та святковою атмосферою, адже цього дня до них завітав святий Миколай.

Святкування розпочалося з Божественної Літургії, яку очолив єпископ-емерит Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії Преосвященний владика Діонісій (Ляхович), йому співслужили віце-парох о. Михайло Карпінець та диякон Святослав Пастущак.

Під час служби архієрей звернувся до парафіян із повчальним словом:

Дорогі брати і сестри!
Святий Миколай - це один з найбільш популярних святих у світі. Він жив у 4-ому столітті, одначе памʼять про нього, мов червона нитка, прошиває вже тисячоліття. В Італії зараз начисляють приблизно 273.000 імен Нікола. В Україні, у минулому столітті, імʼя Микола між усіма іменами займало перше місце, було зареєстровано у свідоцтвах народження майже два мільйони імен.

Владика наголосив, що у сьогоднішньому Євангелії: «Ця притча - це монолог багача зі самим собою, який вражає кількістю займенників першої особи: "...мені зібрати плодів моїх... зруйную житниці мої... і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. Ось, що я зроблю, я зруйную, я збудую, я зберу, я скажу собі: «Душе моя, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий,веселись». Ця програма багача може бути не такою далекою від нашої, адже у нас може царствувати цей «я», «мій», «моє», «мені», «моїх», яка захована глибоко у серці, як бажання і програма, щоб наші добра зростали і дали гарантію для життя. У такому зосередженні на собі важко уявити собі можливість ділитись з тими, що нічого не посідають. У цій євангельській притчі безумність багача в тому, що він ставить весь акцент на своїй особі, на «я», «мій», «моя». Не існують для нього інші особи в дієслові «бути». Не існує для нього «ти-він-вона-воно», ані «ми-ви-вони». Однак, у реальності життя так воно не є. Інші мене випереджають. «Ти» випереджає «Я». Дитина відчуває, що мама її любить, тому вона є «хтось». Ти, мамо, мене любиш, отже я є кимось! Без «ти» немає «я». «Ти» матері випереджає дитину у всьому: у фізичному, біологічному, психологічному та в духовному рівні. І все, що людина має, одержує від множини «інших»: від батьків, братів і сестер; від сусідів, вчителів... Крім цього, мене випереджує земля, яка дає мені дає свої плоди; Без дару води, повітря, сонця, дощу, дня і ночі не було б можливе моє життя. Без множини тих «інших» - я не існував би. Вся реальність каже: «Не будь, отже, нерозумним, впираючись тільки на «Я», «моє», «мені»... Проте, є ще інший - великий «Ти - Бог», про якого людина забуває. Він є початком всього буття. Людина так зосереджена на своєму «Я», що каже, що Бога немає. Тому «Я» стає на місце Бога. Про цю безумність говорить вже псалмоспівець: «Безумний каже у своїм серці: "Немає Бога!"» (Пс 14,1).

Проповідник продовжив: "Сучасний атеїзм збудований саме на «Я», який має свій початок на цьому філософському принципі «Я мислю, отже, я існую!». Цей «Я» дуже небезпечний! Він є причиною малих і великих війн, який сьогодні здатний спалити все ядерним вогнем. Коли Ісус навчає учнів молитви, він виключає слова "Я", "Моє", а на його місце ставить «Ти, Отче!», «Отче наш», «твоє імʼя...», «твоє царство...» «твоя воля...»; коліб нашт насущний дай нам сьогодні»... «Прости нам провини наші..." Християнське визтя починається там, де закінчується самодостатність... В тому всьому надзвичайний приклад св. Миколая для нас. Він має справжню Божу мудрість, дуже далеку від безумного багача. Його родичі були багатими. Але він не користувався тим «я зібрав, я будував». Не говорив і не діяв в напрямку «моє царство», «моє імʼя», «моя воля», хліб мій...», а радше цей «хліб», зароблений батьками, ставав «хлібом нашим», хлібом для тих, що його не мають. Він є втіленням Божої любові, обличчям люблячого Отця і тим самим учителем любові. Берімо сьогодні до уваги також те, що слухали з листа Апостола Павла до Ефесян:«Прокинься, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!" > Святослав: Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час бо дні лихі. Просімо Святого Миколая всього того, що собі намітили просити, а передусім цієї любові, що походить з небес, яка здатна зціляти, прощати і перемагати всякі біди, особисті і народні".

Після Літургії настала найочікуваніша мить - до храму завітав Святий Миколай. Діти, які готуються до Першої Сповіді та Святого Причастя, підготували для святого Миколая вірші та пісні, щиро та зворушливо виражаючи свою вдячність і любов.

Всі парафіяни в храмі відчули на собі справжнє тепло та доброту, яку приносить цей великий святий. Віряни вдячно приймали подарунки та благословення, відчуваючи дух єдності та радості.

Це свято стало чудовим нагадуванням про важливість добрих вчинків, милосердя та любові до ближнього. Ця подія принесла не лише подарунки, але й духовне збагачення, яке надихатиме парафіян на добрі справи протягом усього року.

Прес-служба парафії