Всесвітліші і всечесніші отці, преподобні брати і сестри в монашестві,
дорогі в Христі брати і сестри,
Христос рождається!

Цього року, 22 січня, християни Вселенської Церкви відзначають Неділю Божого Слова. Її головне послання розкривається для нас у цитаті з Першого послання апостола Івана: «Те, що ми бачили, звіщаємо вам» (1 Ів 1, 3). Святіший Отець Франциск заохочує, «щоб народ Божий зростав у релігійному та старанному знайомстві зі Святим Письмом», додаючи цитату також зі Старого Завіту: «Це слово дуже близько до тебе, воно в тебе на устах і у твоєму серці, щоб його виконувати» (Вт 30, 14).

Наша Літургійна традиція передбачає молитву, слухання та навчання Слова Божого у спільноті вірних, особливо зібраних на Божественній Літургії. Тому, з цієї нагоди Папа знову наголошує на важливості підготовки проповіді, адже душпастирі «несуть велику відповідальність пояснювати та дати кожному зрозуміти Святе Письмо простою мовою, зручною для слухача».

Для багатьох наших вірних, по суті, це єдина можливість, яку вони мають, щоб осягнути красу Слова Божого і побачити, як воно стосується їхнього повсякденного життя. Священнослужитель покликаний пережити Слово Боже, щоб його передати живим для Божого люду. Зважаючи на це, Синод єпископів УГКЦ постановляє, щоб священнослужитель на кожній Божественній Літургії ділився особистим пережиттям прочитаного Божого Слова.

Крім цього, святкування Неділі Божого Слова має нас заохотити до читання і роздумування над ним у домашній Церкві, тобто у сім’ї. Про таку важливість вже пише Митрополит Андрей Шиптицький: «Треба, щоб кожний християнин ясно здавав собі справу з користі читання і знання Святого Письма. Святе Євангеліє є предметом, що хату освячує і стягає на неї благодать, бо є предметом віри й любові жителів хати. Воно стереже їх перед злом, показує їм дорогу, підносить їх серця до неба, очищує плями їх душ. Я не вагався б сказати, що воно лікує рани їх тіл. Звичай читати Святе Письмо кожного дня, хоч би хвилинку, повинен стати звичаєм кожної християнської родини. Те читання повинно бути щоденним кормом людей. Воно ж є кормом здоровим, цілющим, скріпляючим...» (Митрополит Андрей Шептицький, «Про почитання Святого Хреста»).

Хочу поділитись радістю, що в Апостольському Екзархаті ми готуємось видрукувати кілька десятків тисяч примірників Нового Завіту і Псалмів, щоб кожна сім’я та окремі вірні могли їх отримати, аби читати, роздумувати і молитись Словом Божим.

Отож, запрошуємо Вас, дорогі брати і сестри, відважно відкрити двері своєї домівки, серце і ум, щоб прийняти Слово Боже, вивчати, читати, молитися та ділитися ним! Христос рождається! Славімо Його!

+ Діонісій,
Апостольський Екзарх

Дано у Римі, 20 січня 2023 року Божого

"На голос вопіющого в пустині: Готуйте дорогу Господню,* прийшов ти, Господи, вигляд слуги прийнявши,* і просив хрещення, не знавши гріха.* Побачили тебе води, i злякалися.* Затремтів Предтеча i закликав, питаючи:* Як світильник може просвітити світло?* Як слуга може покласти руку на Владику?* Освяти мене i води, Спасе, що береш гріхи світу!" (Стихира Богоявлення Господнього)

6 січня, згідно григоріанського календаря, в парафії Жировицької Божої Матері та святих мучеників Сергія і Вакха, відбулися святкування Богоявлення Господнього.

Святкові богослужіння пов’язані з пам’яткою Хрещення Ісуса Христа в Йордані в традиції української Церкви завжди притягували велику кількість вірних. Катедральний храм Апостольського Екзархату в Римі, зібрав цього дня багато молільників, які численно приступили до Святих Таїнств під час усіх святкових Літургій, які служилися протягом дня.

Родзинкою Богоявленського святкування є Велике водосвяття, яке цього року очолив о. д-р Теодосій Грень, ЧСВВ, Протосинкел Апостольсього Екзархату, у співслужінні о. д-ра Петра Голінея, пароха та о. Любомира Костюка, віце-пароха.

Невелика площа Madonna dei Monti, перед Катедральним храмом, на короткий час стала для української громади біблійним Йорданом, де весело і велично лунала прослава Ісуса Христа, що хрестився в Йордані від Івана.

Прес-служба парафії

У Катедральному храмі помолились за упокій Папи-емерита Венедикта XVI
«Я попрошу вас на хвилинку заплющити очі і подумати, ким був для Вас і яке значення має для нашої Церкви Папа Венедикт XVI? Напевно, усі ми читали чи чули його останні слова: «Господи, я люблю тебе». Дай Боже, щоб кожен із нас наприкінці нашого життя зміг сказати слідом за ним: «Господи, я тебе люблю». В останні дні я роздумував, що означають ці слова? Насамперед, цим я визнаю, що є Хтось вищий від мене - Господь, моє спасіння, з яким я маю особисті стосунки, і якого я люблю. Цього нас вчить Папа Венедикт, першою енциклікою якого була «Deus caritas est» - «Бог є любов».

Такими словами до учасників заупокійної молитви за Папою-емеритом Венедиктом XVI, що відбулася ввечері 4 січня у Катедральному храмі Апостольського Екзархату, звернувся Преосвященний Владика Кеннет Новаківський, Єпископ Єпархії Пресвятої Родини із осідком у м. Лондон (Великобританія), Апостольський візитатор для українців греко-католиків, які проживають в Ірландії та Північній Ірландії.

Владика Кеннет очолив заупокійну Божественну Літургію за новопереставленим Папою-емеритом, у співслужінні Преосвященного Владики Іринея Білика, Каноніка Папської Базиліки Санта Марія Маджоре, о. д-ра Теодосія Р. Греня, ЧСВВ, Протосинкела Апостольського Екзархату, о. д-ра Петра Голінея, Канцлера Екзархату і пароха парафії при Катедральному храмі Жировицької Богородиці і св. мчч. Сергія і Вакха, о. Іллі Броновського, ЧСВВ, генерального Вікарія Василіянського Чину, о. Ігоря Стуса, Протопресвітера Неаполітанського деканату, священників Курії Апостольського Екзархату, отців-василіян з Генерального осідку в Римі та священників Екзархату, які прибули з різних міст, щоб у молитві вшанувати Вселенського Архиєрея. На молитві були також присутніми студенти Папської Української Колегії св. Йосафата, Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, Сестри Чину Святого Василія Великого, Сестри-катехитки Святої Анни та вірні Катедрального храму.

Запрошуючи до роздумів про роль Папи Венедикта XVI в особистому житті та для цілої Церкви, Владика Кеннет поділився власними спогадами про нього.

«Багато з нас знали його, коли він ще був Кардиналом Йозефом Ратцінгером, читали його твори. Але я можу Вам сказати, ким він був для мене. У 2007 році я вже закінчив своє служіння ректора семінарії Святого Духа в Оттаві і він, за рекомендацією нашого Синоду, призначив мене єпископом Нью-Вестмінстерської Єпархії у Канаді.

Коли після цього я приїхав вперше на паломництво до гробу святого апостола Петра і на семінар для нових єпископів до Риму, він всіх нас, нових єпископів, прийняв на аудієнції у Кастель-Ґандольфо і до нас промовив. Це були слова батька до своїх синів, у яких він пояснив, що він хотів від нас для Церкви; тоді я зрозумів, що він хотів від мене? Я усвідомив, що від мене він хотів, щоб я був найкращим єпископом, яким тільки можу бути. Він не хотів, щоб я був, як хтось інший, як той єпископ чи ще якийсь: він мене обрав і підтвердив задля того, ким я є, він хотів, щоб я був собою».

При цьому Владика зауважив, що також у своєму житті Папа Венедикт XVI завжди був собою.

«Коли він став Папою, він мав великого попередника. Це не було так легко, бо люди багато порівнювали, що він не такий, як Іван Павло ІІ, що він інший. Однак, він зажди був собою».

Проповідник звернув увагу, що Папа Венедикт був дуже уважним до потреб нашої Церкви і народу, знаючи безпосередньо, ким ми є:

«Для мене це був батько, це була особа, яка знала і розуміла, ким є українці. Він пережив страшні часи під своєї молодості. Він був близьким співпрацівником святого Івана Павла ІІ. Йому не потрібно було пояснювати, хто такі українці. Будучи семінаристом, він жив поряд з нашим священником - о. Павлом Когутом. Папа Венедикт багато зробив для Вселенської Церкви, але я мушу сказати, що він теж багато зробив для Української Греко-Католицької Церкви і нашого народу».

«Коли вчора я був у Базиліці святого Петра, то вирішив, що моєю молитвою будуть слова: «Через молитви Папи Венедикта, скоро подай, Господи, мир і перемогу Україні». Я вірю, що Бог почує його молитви» - сказав на завершення Владика Кеннет.

Після закінчення Святої Літургії і панахиди за упокій душі Папи-емерита, до присутніх звернувся Протосинкел Апостольського Екзархату о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ. Він подякував Владиці Кеннету за те, що очолив ці заупокійні моління, а всім присутнім священникам, монахиням, семінаристам і вірним за те, що присвятили свій час, щоб у спільній молитві віддати останню шану великому Архиєрею.

«Віримо, що у постаті Папи Венедикта кожен із нас, а зокрема, наш народ, матиме великого заступника в небі, за молитвами якого Господь швидко подарує нам бажаний справедливий мир і перемогу над ворогом».

Відділ Комунікації Апостольського Екзархату: http://surl.li/ehipy