Сьогодні, 17 березня, у п'яту Неділю Великого Посту, на парафії Жировицької Божої Матері і Святих Мучеників Сергія та Вакха Апостольського Екхархату в Італії, відбувся "Чин введення в уряд нового пароха - отця Любомира та віце-пароха - отця Святослава".
Чин почався перед святою Літургією, коли Преосвященний владика Діонісій (Ляхович) урочисто зачитав перед парафіянами декрети про призначення пароха та віце-пароха. Цей чин передбачав в собі молитву за новопризначених отців Любомира та Святослава, щоб вони наповнені силою Святого Духа могли мудро та гідно виконувати свій уряд. Їхній уряд полягає у духовному супроводі та опіки людських душ, метою якого є провадити стадо Христове у Царство Небесне, адже молимося «...щоб разом зі стадом, тобі довіреним, сподобився ти увійти у життя вічне з Господом» та « в день суду...зміг дати Богові гідний одвіт». В кінці Чину архиєрей вручив пароху ключі, які символізують владу, яка полягає у священнодіянні та спасінні людських душ, а також і нагадує про відповідальність перед Богом за доручену їм парафію.
Пізніше владика Діонісій очолив Святу Євхаристію, де разом з ним співслужив настоятель храму о. Любомир. Головним наміром на цій Літургії була молитва за парафію Святих Мучеників Сергія та Вакха і також, в особливий спосіб, лунав до неба намір за душпастирів цієї парафії.
Невдовзі архиєрей виголосив гомілію на недільне Євангеліє від Марка 10,32-45. Основною точкою для розважання стали слова Ісуса, де він наголошує, що Сину чоловічому треба йти в Єрусалим, щоб там він зазнав страждання і помер. Цими словами, наголошує проповідник, Ісус вказує формулу справжнього щастя, яка приводить до істинного життя. Адже ми, християни, які проживаємо у нелегкі часи, часто зазнаємо різних труднощів, які віддаляють нас від щастя. Тоді починаємо просити в Бога «чудесного визволення від скорбот» і тим уподібнюємося до Івана та Якова, на прохання яких Ісус відповів: «Не знаєте, чого просите». Далі, проповідник наголосив, про важливість служіння, до якого ми є покликані. І це служіння полягає в нашій жертовності один до одного (пор. Мр 10, 43-45). Всі наші труднощі - це наш хрест, який ми повинні гідно нести, на зразок нашого Вчителя. І коли бачимо, що хтось потребує допомоги, то ми повинні допомогти носити тягарі один одного (пор. Гал 6,2). Тільки тоді людина починає по-справжньому жити. Тоді людина, як чуємо у Недільному Євангелії, п'є чашу Христову та хреститься Його хрещенням. Тоді людина, пройшовши всю нелегку дорогу, доходить до справжнього щастя– справжнього життя з воскреслим Господом.
Завершальна думка недільної проповіді в особливий спосіб була звернена до священників парафії про те, якими рисами має володіти справжній Христовий священник. Насамперед, парох є той хто має певну владу на дорученій йому парафії. І ця влада полягає у служіння для інших. Він той, хто провадить стадо до Царства Христового. І він той, хто останнім має увійти в Небесне Царство, адже добрий пастир спершу пустить через ворота своє стадо, а тоді сам заходить.
Після закінчення Богослужіння парафія на чолі із Владикою ще раз привітали новопризначених отців та побажали їм ревної душпастирської праці. А о. Любомир виголосив подячне слово владиці та парафіянам за те, що через благодать Божу знайшлися гідними душпастирювати на призначеній парафії.
Прес-служба парафії
