Неділя 28-ма по Зісланні Святого Духа. Послання Апостола Павла до Колосян 1,12-18
12. Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. 13. Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, 14. в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів. 15. Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, 16. бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. 17. Він раніш усього, і все існує в ньому. 18. Він також голова тіла, тобто Церкви. Він – начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство.
У першому читанні Святої Літургії неділі 28-ї по Зісланні Святого Духа чуємо глибоке повчання Апостола Павла про особу Господа Ісуса Христа. Христос – образ Бога, а водночас – первородний створіння, тобто Він є Бог нестворений і вічний, а водночас Людина, Чиє тіло у визначений час починає ткатися в лоні Марії. Як Бог Він не має початку, а як Людина – народжується у часі. Як Бог невидимий, а як Людина – видимий. Як Бог непричасний стражданням, а як Людина – страждаючий. Христос – правдивий Бог і правдива Людина. У Ньому, Ним і для Нього все було створене: усі небесні чини (престоли, господьства, начала, власті та інші ангельські хори) і усе земне творіння (люди, тварини, рослини, природа), тобто уся вселенна. Як Бог Він існував раніше усього сотвореного, бо не має початку. А як Людина Він родиться посеред творіння. У Ньому все існує, живе, дихає. Це незбагненне таїнство: Бог і Людина в одній особі. Уся повнота Божества у людському єстві. Такий великий і дивний Бог наш. Він не лише зволив прийняти єство людини, але й забажав усіх нас, людей, сотворити своїми причасниками, оснувавши Церкву, з якою заручений і якої є Головою. Він – начало і у всьому має першенство. Без Нього нічого не можемо чинити доброго (пор. Йо 15,5). Але як Він є началом і первородним живих, так і є первістком померлих. Господь, померши у людськім тілі, став причасним до тих, що відійшли від земного життя. І серед них Він є первородним: Тим, Який зазнав смерті за усіх, Який її скуштував, щоб усіх визволити від неї, Який своєю смертю здолав царство смерті. Як усіх Він сотворив і тому по праву є первородним творіння, так і усіх, хто вірують, Він оживляє з мертвих, тому по праву є первородним мертвих. Св. Апостол Павло закликає нас дякувати Отцеві за такого Відкупителя, дякувати за те, що Отець удостоїв нас причаститися світла і святості. Адже без Христа ми були у тьмі, а через Хрещення ми стали причасниками Царства. Вже тут і у вічності, адже Царством є сам Бог. І Царство є між нами (пор. Лк 17,21).
Апостол Павло, пишучи колосянам про Христа, намагається переконати їх, що Христос – Бог і Чоловік – гідний щонайвищої хвали, подиву, захоплення, замилування, любові, слави, поклоніння. Може видаватися дивним, що була потреба переконувати у цьому самих християн, адже Апостол пише до вірних з міста Колосси, а не до язичників. Але чи справді дивно? Адже й нас, християн сьогодення, нерідко потрібно переконувати в тому, що Христос – первородний усього творіння, а не наші рідні чи близькі люди, заради яких можемо знехтувати Христом. Нас потрібно часом переконувати в тому, що Христос – первородний померлих, а отже не може наше життя втрачати сенс, коли відходять від земного життя дорогі люди. Нас також потрібно переконувати у тому, що все є Христом, у Христі і для Христа сотворене, а не для нас і нашої вигоди, самолюбства, добробуту. Нас потрібно переконувати в тому, що все існує у Христі, а поза Ним ми не маємо нічого. Нас так часто потрібно переконувати у тому, що Христос має першенство у всьому, а отже жодна людина, жоден маєток, жодна слава не може займати перше місце у нашому житті. Нас так нерідко потрібно переконувати у тому, що Христос – раніш усього, і все існує в Ньому. Нас, християн, так часто потрібно у цьому переконувати…
Марія Ярема
