Христе, мій Господи, благодарю Тебе сьогодні за причастя Святих Твоїх Тайн, за це таїнство, яким просвітлюєш мене, що перебуваю у темряві гріхів. Приступаючи до Твоїх животворящих Тайн, часто думаю собі, що гріхи мої невеликі, тому й можу ставати причасником Тебе самого. Але таке моє мислення робить мою темряву ще більш непроглядною, а мої невеликі гріхи великими. Бо ж не маю смирення визнати, що не тому можу причащатися Тебе, що моє «світло», лише трохи затьмарене «невеликими» гріхами, достойне прийняти у себе Тебе, велике Світло, а тому, що Ти благий і просвітлюєш грішників.
Так, приступаючи до Твоїх Тайн, я повинен розмислити, чи у моїх гріхах можу це чинити, але лживість мого мислення у тому, що я відмовляюся вважати будь-який добровільний гріх великим для мене. Я починаю розмислювати, чи у своїй суті гріх великий, тоді як забуваю, що усе, що повністю свідомо чиню недоброго, навіть якщо це щось дрібне, противиться моєму великому покликанню – доростати до повного спізнання Тебе, Божий Сину, до звершености мужа, до міри повного зросту Твоєї повноти. І тоді я продовжую жити у країні і тіні смерті – у тіні «невеликих» гріхів, на які собі спокійно дозволяю, і тоді приступаю до Твоїх Святощів так, начебто не потребую просвічення.
Мій Христе, Ти щедро сповнив мене благодаттю за мірою Твоїх дарів. Зійшовши у Твоїй животворній смерті в найнижчі частини землі, тобто до аду, Ти забрав мене провидінно в полон Твого Царства, в житло найвище всіх небес. Ти усе оце невимовно величне задарма воздав мені. Але якщо я не зумію добачити у житті, що Це Ти – Світло, а я – потребуючий Світла, то не зможу прийняти дар, адже не почуватиму потреби в ньому, вважаючи себе достойним його осягнути своєю праведністю з «невеликими» гріхами. Але нехай так не буде, мій Христе.
Нехай я завжди приступаю до Твоїх Святих Тайн з переконанням своєї темряви, а не світлості, нехай я не чиню жодного гріха цілком добровільно і свідомо, нехай я маю повсякчасно свідомість Твоєї великої благодаті, завдяки якій дрібний гріх стає для мене великим, а великий – несумісним з моїм покликанням. Нехай я зростаю до міри повного зросту, а не задовольняюся частковим зростом. Нехай я буду полоненим Твого Царства, а не постійним чи принагідним втікачем у найнижчі частини землі.
Полони мене, Господи, на завжди, на віки віків. Амінь.
Марія Ярема
