На всю землю вийшло вістування твоє, прийняла бо вона слово твоє, що ним боголіпно навчив ти; природу того, що існує, пояснив ти, звичаї людські прикрасив ти – царське священство, отче преподобний Василіє. Моли Христа Бога за спасення душ наших, – співаємо у день пам’яті св. Василія Великого.
Початок тропаря вказує на апостольську місію св. Василія (адже слова На всю землю вийшло вістування твоє – це перефразований стих з псалма 19 (18), який співається як прокімен у дні пам’яті апостолів). Справді св. Василій виконував апостольське служіння, хоча дещо відмінне від того, яке було у ранні часи християнства. Якщо ранні християни проповідували тим, що були «ззовні» від них, то св. Василій проповідував усередині Церкви, оберігаючи її від різних єретичних вчень.
Каже нам тропар, що Василій боголіпно, тобто по-Божому красиво, навчав, і світ прийняв його повчання, потвердивши на Вселенських соборах. Природу того, що існує, пояснив ти, – звертаємось в молитві до св. Василія. Так кажемо тому, що цей великий святий по людській спромозі пояснював Божество Христа і Його єдиносущність з Отцем, а також рівночесність і рівнопоклоняємість Духа Святого. Природа усього, що існує, може бути зрозумілою лише в Бозі, тому якщо св. Василій наблизив нас до розуміння Бога, то й наблизив до розуміння всіх речей. Звичаї людські прикрасив ти, – далі звертаємось до святого. І справді так, адже своєю непохитністю у сповідуванні правди перед сильними цього світу, які мали владу вигнати на заслання чи вбити, своїм ревним служінням у єпископстві, своїм невтомним піклуванням про церковну спільноту Василій прикрасив людські звичаї добровгодного життя. Його священство направду царське (ім’я «Василій» означає «цар»), бо служив Цареві царів і не відступав від правди перед обличчям земного царя, що противився Богові.
В кінці тропаря благаємо св. Василія, щоб молив Христа Бога за спасення душ наших, щоб і нам навчитись жити з царською гідністю дітей Божих, а не рабів пристрастей і гріха.
Марія Ярема
