На престолі вогневиднім у вишніх сидиш з Отцем безначальним і божественним Твоїм Духом. Благоізволив Ти родитися на землі з Дівиці, що не знала мужа – Твоєї матері, Ісусе. Того ради й обрізання довершено на Тобі, людині восьмиденній. Слава преблагому Твоєму задумові, слава промислові Твоєму, слава низходженню Твоєму, єдиний Чоловіколюбче.
Тропар свята Обрізання Господнього на самому початку яскраво підкреслює Божество Христа, рівносущного Отцю і Духові.
Христос як один із Пресвятої Тройці повсякчас перебуває у вишніх, тобто в небі. А водночас зволив перебувати на землі, адже родиться безсіменно від Діви, родиться у часі – стає земним, хоча не перестає бути небесним. Як земний, Христос має вік і цього віку – вісім днів, коли обрізали Його згідно з законом. Як небесний, Він не має віку, адже собезначальний Отцеві і Духові, тобто без начала. І як Законодавець, не мусить коритися закону. І як Бог, не повинен дотримуватися постанов, даних людям. А однак Христос обирає низходження, як про це говорить тропар. Не обирає висходити над людьми, вражаючи їх Божою природою, а народжується немовлям, відкривається у наготі свого тіла, терпить обрізання та не соромиться пелюшок. Годі дорослій людині уявити себе у тілі немовляти, котре не соромиться бути годованим, вповитим, вмиваним, ношеним руками, одним словом, цілковито відкритим і обнаженим у своїй природі. А тут сам Бог являє себе повністю відкритим у людській природі, яку благозволив прийняти. Бог не соромиться людини, як не соромиться дитячого тіла, плачу, безпорадності, як не соромиться законного обрізання, як не соромиться людського болю, нужд, почуттів.
У святі Обрізання Господнього ми святкуємо таїнство, в якому Вічний не соромиться бути восьмиденним, Бог не гордує бути людиною, Вишній не зневажає низходження. Слава Його задумові і промислові!
Марія Ярема
