Субота, 4 червня 2022 року
День дев’ятий – «Паси мої вівці» (Єв. від Івана 21, 15–25).
Роздуми дев’ятого дня Декади. Для Івана Богослова Ісус Христос – Добрий пастир. Він – той, хто «життя своє за овець покладе» (Ів. 10, 11), знає своїх, і свої Його знають (пор. 10, 14). Він кличе овець, і вони слухають Його голосу (пор. 10, 3). У Церкві душпастир покликаний бути таким самим – знати своїх і бути готовим віддати за них життя. За голосом такого душпастиря піде кожна віруюча душа, бо в ньому вона може побачити образ самого Христа. Йти за добрим пастирем означає допомагати йому у виконанні різних завдань, підтримувати морально, молитовно, а також фінансово. Добрий пастир дбає, щоб його стадо зростало в розумінні правд віри, збиралося разом у радості на молитву, допомагало ближнім у потребі. Однак Церква не може виконувати своєї місії без фінансової бази. Ми всі це розуміємо. Будівництво, ремонт, освітлення та опалення, посуд, книжки, допомога бідним – усе це вимагає коштів. А коли йдеться про загальноцерковну місійну діяльність, якій присвячена Декада місійності, потрібно, щоб кожна парафія глянула назовні й подумала, як підтримати Блаженнішого Святослава та місцевого єпископа, щоб Боже слово дійшло до тих, хто його ще не почув, і щоб у такий спосіб збільшилося Христове стадо.
Роздуми в час війни. Бог великий і всесильний! Він є володарем життя і смерті. На війні щодня гинуть воїни, які віддають життя в бою за незалежність Української Держави, захищаючи від ворогів свою віру, культуру і землю. Вони воюють за наше мирне життя, за наш добробут і спокій, вони рятують міста й села і собою захищають Батьківщину. Ми молимо Боже милосердя за вбитих на війні воїнів, просимо за прощення всіх гріхів, які вони учинили свідомо чи несвідомо. Сам Господь сказав, що «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 13). Ми бачимо їхні рани і муки, ми чуємо їхній стогін, ми усвідомлюємо, що вони зазнали нестерпних випробувань, перебуваючи в нестатках, у скруті, трудах і неспанні, голоді, спразі та виснаженні. Багато з них були, як ті вівці, що їх було ведено на заколення. Але ми добре знаємо, що вони мужньо потрудилися у страшних і вікопомних битвах. Господь приймає їхню жертву, яку вони поклали за ближнього свого, і зодягає їх у шати світлі й чисті, як тих, що вибілили тут одяг свій у крові своїй. Господь робить їх спільниками в торжестві та славі переможців разом з усіма, хто воював під знаменом Хреста проти світу, плоті й диявола. Відійшовши до вічності, вони далі з нами і продовжують молитися за нас з небесного Єрусалиму. Милосердний Господь долучає їх до собору славних страстотерпців, добропобідних мучеників, праведних і всіх святих, усіх захисників України, Небесної сотні та сучасних воїнів.
Молитовний намір: За всіх загиблих воїнів і жертв війни і за те, щоб Бог прийняв їхні душі до свого Царства.
