Агар була рабинею Сари, жінки Авраама. Перша була невільницею, друга – вільною. Апостол Павло, посилаючись на постаті цих двох жінок Старого Завіту, хоче навести християн на думку про дві дійсності: старозавітний закон і новозавітну благодать. Закон і благодать, наче Агар і Сара, представляють собою різні способи існування. Бути під законом означає бути рабом і сином рабині. Адже закон зобов’язує, але не має сили звільнити від гріха. Бути під благодаттю віри в Христа означає бути вільним і сином вільної. Адже віра оправдує і визволяє від пристрастей.
Поза тим Агар і Сара наче відображають у собі Єву і Марію. Перша – рабиня гріха, друга – вільна від нього. Саме у цьому контексті текст відповідає празнику зачаття Пресвятої Богородиці. Богородиця – вільна, а не рабиня, і Син Її приносить визволення усім поневоленим.
Натомість у Євангельському читанні свята чуємо про те, що Господь відповідає людям, які повідомили Його про прихід Матері і братів (не йде мова про рідних братів), наступне: «Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують». Виглядає, на перший погляд, що Христос не надто приділяє увагу Матері та родичам. Ба навіть прирівнює їх до всіх інших, які зберігають та виконують Його слово. Як це поєднати з тим, що сказано вище: що Марія – вільна, тобто Та, Яка дає початок вільному людству, а отже Та, Якій належить щонайбільша пошана? І то пошана незрівнянно вища від усіх інших людей.
Пресвята Богородиця є справді Мати всіх вільних, тобто тих, які звільнені від прокляття гріха. Їй справді належить честь понад усі створіння. Господь однак не принижує Матір, кажучи, що Йому милі усі, які зберігають Його слово. Але навпаки, виявляє Її чесноту, бо саме Марія є Тією, Яка щонайдосконаліше слухає та виконує Боже слово.
Марія Ярема
