На Великій Вечірні свята Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною у читаннях роздумуємо про славну перемогу Діви Марії над змієм-сатаною. Сповіщення цієї перемоги чуємо з уст самого Бога у древньому раю, коли каже до змія, що потомство Жінки розчавить йому голову. Звісно, що йде мова про Христа, зродженого від Діви-Матері, Який своєю смертю і воскресенням зруйнує царство сатани – ад. Зачаття Марії є початком цієї перемоги.

Днесь узи бездітности розрішаються, Йоакима бо й Анну вислухавши, Бог проти надії явно обіцює, що вони родитимуть Богодівицю, з Якої сам родився Неописанний, що, ставши чоловіком, ангелові повелів співати Їй: Радуйся, благодатна, Господь з Тобою, – такими словами тропаря возвеличуємо свято Зачаття Пресв. Богородиці св. Анною. Тропар яскраво змальовує перспективу Божого надприродного діяння у цій події: узи бездітності розрішаються (відпускаються, розриваються), проти надії здійснюється обітниця, родиться Неописанний.

Для Бога, Який до людей наближався, схилити Небеса і на землю зійти хотів, годилося, до приходу Його, приготувати місце поселення слави Його, де оселившись, жив би з людьми. Про те святий Іван Дамаскин говорить таке: «Годиться спершу приготувати палати, а тоді прийти цареві, годиться спершу на царський одр пелени виткати, а тоді царському народитися дитинчаті». Почала-бо нині Богові і Цареві нашому одушевлена будуватися палата, і одр, і місце, щоб вселилася Господня Його Слава, – Пречиста і Преблагословенна Діва Марія в утробі святої праведної Анни. На яку подобу вона створиться – воістину на подобу небесну, як казав той же Дамаскин: «Днесь від земного єства Небо на землі створив, як давно твердь з води поставив і на височінь підняв».