LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Успення Богородиці – переставлення до життя Матері Життя

Uspennia Bohorodytsi 1«Пречиста Богородице, живучи завжди з живоносним Царем і своїм Сином, молися повсякчасно, щоб від усякого ворожого підступу захоронені і спасенні були Твої діти, бо ми придбали в Тобі Заступницю і Тебе повіки врочисто прославляємо» (Стихира Вечірні).

Преславне народження від неплідних батьків у похилому віці, чудне дитинство у Божому Храмі, незбагненне зачаття і предивне родження Сина Еммануїла, близький супровід Його у земному житті та Вознесінні. Усе те звершилося у житті Богородиці. А воднораз переслідування, втеча, біль материнського серця аж до найжахливішої агонії при видінні невимовної агонії Сина. Усе те звершилось і усе те було освячене Її згодою на преславні діла Божі у Її житті. Усе те звершилось без жодної недосконалості, без жодної тіні непослуху, без жодної участі у гріховній самовільності.

А коли звершились усі преславні діла Божі у земному житті Марії, Вона тихо уснула блаженним сном, віддавши пречисту душу в руки Сина, що Його породила, а тіло – на нетривале погребення, щоб було навічно славно взяте із недр землі до Неба. Бо не годилося, щоб землі було віддане тіло Тієї, що принесла землі благословення після того, як вона була проклята через Адама (пор. Бут 3,17). Бо неможливо було, щоб смерть, «яка увійшла у світ через заздрість диявола» (пор. Муд 2,24), тримала Ту, що через своє потомство розчавила голову сатані (пор. Бут 3,15). Бо не годилося, щоб гріб утримував тіло Тієї, що зродила Руйнівника аду. Бо немислимо було, щоб тління торкнуло тіло Тієї, що у лоні своєму носила Нетлінного. Бо неможливо було, щоб земля поглинула Ту, що вмістила у собі Невмістимого, і пороху було віддане єство Тієї, що «чесніша від Херувимів і славніша незрівнянно від Серафимів».

Тому Син і Бог приймає в пречисті руки пречисту душу Матері, але й тіла не зоставляє землі, а возносить до небес, щоб «небесне» було віддане Небу. А проте Богородиця, «переставившись до життя та бувши Матір’ю Життя, в успенні світу не оставила». Не оставила, бо невпинною своєю молитвою підтримує його, не оставила, бо вислуховує незмінно молитви і моління тих, що благають Її, не оставила, бо покриває своїм омофором тих, що вдаються під Її покров, не оставила нікого з нас, бо «молитвами своїми визволяє від смерти душі наші».

Радісно і торжественно возвеличмо сьогодні перехід Божої Матері від землі до Неба, бо «святим Її успенням оживотворився світ»; «заспіваймо, люди, заспіваймо до Матері Бога нашого, бо Вона сьогодні передає свою всесвітлу душу в непорочні руки Того, Хто з Неї безсіменно прийняв тіло, і Якого Вона безперестанку молить, щоб дав вселенній мир і велику милість» (пор. стихири Вечірні празника).

Марія Ярема

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі