Перемагаються закони природи у Тобі, Діво чиста: бо дівственне є Різдво, і смерть наперед заповідає життя; по різдві Діва, і по смерті жива. Спасаєш завжди, Богородице, насліддя Твоє, – так піднесено-молитовно звертаємось до Пресвятої Богородиці в свято Її Успення (ірмос свята). У Марії справді перемагаються закони природи, тому що Вона сповнена Богом, Який понад природу видимих і невидимих речей. Дивний парадокс: Бог сам сотворив природу людини і світу навколо людини, тобто Він сам впорядив закони природи, але Він же ж їх і перемагає чи порушує. Бог сам установив дітородження супротивним дівицтву, а смерть поклав карою за непослух, а тут, у Діві, сам руйнує встановлений порядок, бо дівственним є Її Різдво, тобто під час зачаття та родження Марією Христа Вона залишається Дівою, і смерть Її заповідає життя, а не кару.
Чому Богові сподобалось спочатку установити закони природи, а потім їх порушувати через одну людину? Установляє Бог закони премудро і доладно, але і перемагає їх у своїй вишній премудрості. Не тому перемагає, що ці закони недобрі, не тому, що вони непотрібні, але тому, що через Марію хоче явити небесний порядок речей, а не земний. Добрі і доладні закони земної природи стосувалися Пресвятої Богородиці, тому Вона потребувала земних дібр для життя, тому страждала і раділа, працювала і втомлювалась. Але Її водночас стосувалися добрі і доладні закони небесної природи речей, тому Вона Діва по різдві і по смерті жива. Як же Вона, по природі земна, стала образом неземного? Бо дозволила неземному Богові наповнювати себе саму і все своє життя, дозволила Богові не лише перемагати у Її житті закони природи, а й перемагати Її розуміння і сприйняття життя. Тому і успення Її виявило перемогу Бога над смертю, тлінням, минущим. Тому і молимось до Неї, щоб спасла нас, Її насліддя, тобто тих, хто успадковує земну природу по Ній, а водночас небесну природу через Неї.
Марія Ярема
