У неділю, що безпосередньо передує Різдву Господа нашого Ісуса Христа, читається перша глава Євангелія від Матея, у якому подається родовід Христа та описується сама подія Різдва. Родовід має на меті унаочнити походження Христа із царського роду Давида, тобто показати достовірність Месіанського титулу «Син Давидів». Тоді як опис надприродного способу народження має на меті представити Божественне походження Христа, тобто показати достовірність титулу «Син Божий». Таким чином, Ісус Господь є Сином Божим і водночас Сином Давида, тобто є водночас Богом і людиною. Сповіщений пророками задовго до дівственного народження від Марії і нарéчений Еммануїлом, Він приносить спасіння у світ, що чекав Його протягом сорока двох поколінь від Авраама.
Але Бог не приходить у світ безпосередньо і відразу зрілим мужем, а вибирає собі Матір-Діву, з якої хоче народитися малим Дитям, потребуючим материнського молока і ніжності. Вибирає собі також опікуна, якому хоче коритися як малолітній син кориться батькові. Бог у своєму до нас сходженні не оминає жодного етапу нашого життя. Не нехтує дозволити повивати себе пеленами, носити руками та годувати. Не являється у потузі і силі Божества, але в безпомічності дитини. А втім є вічним і предвічним Богом. Тому усе є чудним і таїнственним у Його людському народженні: зачаття від Матері без батька, чудесний сон Йосифа і повеління Ангела, безболісне народження при радості Ангелів та світлі незвичайної зорі.
Ісая звістив за вісім століть до Різдва Христового про Діву, яка зачне і породить Сина-Еммануїла. І Йосиф повірив цьому великому пророцтву вісім століть після його виречення. Нехай же нам, двадцять століть по тому як Діва зачала і породила Сина, Який є з нами, не забракне віри у народженого нам на спасіння Сина Божого і Сина Давидового.
Марія Ярема
