У неділю перед Різдвом Христовим, неділю Отців, перед читанням Апостола співаємо: Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і хвальне, і прославлене ім’я Твоє на віки (Дан. 3,26). Цими словами розпочав свою молитву-величання один із трьох отроків, що були вкинені у вогненну піч за відмову поклонитися золотому ідолові у Вавилоні. Ці троє юнаків є образом непохитної віри, але водночас і великого смирення перед Богом. Адже вони не нарікають на несправедливі страждання, не взивають до Бога із закликом не карати праведних разом із грішними, а зрештою, вони й не вважають себе праведними перед Богом. Ці юнаки устами одного із них – Азарії (Авденаго) – моляться так: Праведний єси [Боже] в усьому, що створив Ти нам (Дан. 3,27). Вони не стверджують свою праведність, але Божу. Кажуть, що Бог справедливо навів на них оцю кару, що Він праведний у тому, що створив їм. Чому саме так стверджують ці молоді євреї-ісповідники? Тому що знають, що їхній народ чимало провинився перед своїм Богом і визнають себе приналежними до цього народу, і вважають за справедливе постраждати за ту віру, над якою глумилися їхні співвітчизники. З їхнього прикладу чимало можна було б навчитися нам у сьогоденні.
Великі подвиги віри, в джерелі полум’я, як на спокійній воді, святі три отроки радувалися; і пророк Даниїл пастирем левів, наче овець, являвся. Їх молитвами, Христе Боже, спаси душі наші, – співаємо у неділю Отців, що безпосередньо передує Різдву Христовому.
Неділя перед Різдвом Христовим. Послання до Євреїв 11,9-10.17-23.32-40
8. Вірою Авраам... 9. … перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. 10. Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник. 11. Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю. 12. Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа. 13. У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».
Господи і Спасе мій, дякую за те, що чиниш мене причасником Твого Божества через святі і страшні Твої Тайни. Дякую, що чиниш можливим мені цей дар. Не тому, що я вірою досконаліший за тих, які не мали чи не мають участі у Твоїх Святощах. А тому, що предивним Твоїм промислом Ти впорядив так, щоб досконаліші за мене вірою не без мене осягли досконалість. Я не можу осягти досконалість інакше, ніж прибігаючи часто з вірою до Твоїх Святих Тайн. Інші ж осягали досконалість, будучи поставленими на пробу, не лякаючись царських наказів, підбиваючи царства, чинячи справедливість, загороджуючи пащі левам, силу вогню гасячи, вістря меча уникаючи, на війні проявляючи мужність, наскоки чужинців відбиваючи. Я приходжу без жодної заслуги прийняти дар від Тебе, інші ж осягали бажане зусиллям. Зусиллям віри. Діяльної віри.
Кульмінаційною точкою зближення Бога і сотворіння є особа Ісуса Христа
«Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог».
[…]
Сьогодні [у неділю перед Різдвом] Церква запрошує нас звернути увагу на першу сторінку Нового Завіту, який починається словами: «Книга Родоводу Ісуса Христа». Ми чуємо у сьогоднішньому Євангельському читанні (Мт 1,1-25) імена різних старозавітних осіб, які через своє життя крок за кроком зближали прихід на землю Спасителя світу; за кожним з них стоїть певна історія, певний спосіб зближення до Бога.
Родовід Ісуса Христа
Мт 1,1-17
Український текст взятий за перекладом І. Огієнка
Важливою ціллю родоводу Ісуса Христа є включення Ісуса в історію ізраїльського народу.
Родовід (генеалогія) підкреслює людську природу Ісуса, його приналежність до людської історії.
Матей подає на початку родовід Ісуса, щоб довести, що Ісус справді є Месія.
Який прекрасний і який незглибимий цей родовід – родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама, адже плодом цього родоводу, зрештою, став Еммануїл, що значить: «З нами Бог» (Мт. 1, 23). Цей родовід описує євангелист Матей. Він прекрасний і незглибимий, бо на самому початку Євангелія відкриває нам, як Бог народжується в людині і як людина народжується в Бозі. Він містить у собі таємницю народження Ісуса і таємницю пізнання Ісуса – Бога, що замешкав серед нас і став насіниною правдивого Дерева життя, що цілковито принесло свій плід на животворному хресті.
