Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні свято Вознесіння Вознесіння Господа і Бога нашого Ісуса Христа.
Одне з найбільших свят після Воскресіння Христового. Після Воскресіння Ісус з’являвся учням упродовж 40 днів. У «Вірую» ми промовляємо, що Ісус «вознісся на небо і сидить праворуч Отця». Ісус повернувся до своєї слави, яку він мав перед заснуванням світу. З ним людська природа також возноситься до неба, адже він є Богочоловіком. В одній особі – Бог і людина. В особі Ісуса Христа – Божа і людська природа з’єднана навіки; подолане назавжди розділення між Богом та людиною. Відкрилася дорога, яка веде від землі до неба, яку ніхто не зможе більше закрити. Саме Ісус є цією дорогою, як він сказав: «Я дорога, правда і життя» (Йо 14,6).
У свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа кличемо до Нього такими словами: Сповнивши промисел щодо нас і те, що на землі, з’єднавши з небесним, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, ніяк не відлучаючись, але невідступно перебуваючи, Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас. Ці слова кондака передають несказанну радість: радість сповнення Божого задуму щодо нас, радість з’єднання земного з небесним, радість славою Христа у Його вознесінні, радість Його невідступного перебування з нами на землі.
Синаксар на Вознесення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Стихи:
Сівши праворуч Отця, Превічне Слово,
Віру найміцнішу Ти учням, подав.
У цей день, четвер шостої седмиці після Пасхи, святкуємо Вознесення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Оскільки Господь, перебуваючи перед своїми стражданнями з учнями, обіцяв їм пришестя Всесвятого Духа і казав: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде (Йо 16,7), і ще: Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду (Йо 16,13), то після востання з мертвих являвся їм сорок днів не постійно, але час від часу, розділяючи з ними їжу й пиття та представляючи воскресення найдостовірнішим ділом.
Земля святкує і веселиться, радіє і небо вознесінню нині Творця творіння, що волею з’єднав роз’єднане.
Сьогодні бо з любови сповнивши тайну, споконвіку закриту від людей, і те, що на землі, з’єднавши з небесним, прийшов Господь Життєдавець на гору Оливну з своїми учнями і Матір’ю своєю, узявши тих, кого полюбив, і їх благословивши, несений хмарою, лона Отця досягнув, Якого ніколи не покидав, вознісся дивно Він у славі, серед окликів, серед голосних сурем, щоб піднести впалий Адамів образ і послати Духа Утішителя, щоб освячував душі наші, і возсів з безначальним своїм Отцем, милостиво піднісши впале наше єство і наповняючи все Божеством.
У прокімені свята Вознесіння Господнього співаємо: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя (Пс. 57 (56),6). Ці ж слова псалма співаються в інших частинах Літургії празника (після Причастя). Заклик до Бога вознестися на небеса у контексті псалма має значення спонуки до Всевишнього, щоб Він з перспективи висоти подивився на землю, тобто на людей, що її населяють, для того, щоб помилувати невинно переслідуваних. У контексті свята Вознесіння Христового ми радше надаємо цим словам значення заклику до Христа наново піднятися до небес, звідкіля Він зійшов задля спасіння людей.
Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа, утвердивши їх благословенням, бо Ти єси Син Божий, Ізбавитель світу. Так Церква оспівує величне свято Вознесіння Господнього. Вознісся Ти у славі, – звертаємося до Христа, бо й справді Його восходження на Небо було славне. Однак не по-людськи славне. Бо по-людськи славним дійством ми вважаємо щось, що збирає многоту людей, які похвалами звеличують це дійство. Натомість на горі Оливній у день Господнього Вознесіння не було надто людяно, а ті, які були присутні, не були приготовані величними завченими словами і піснями прощатися зі своїм Учителем, Який мав вознестися від землі. Все було інакше і по-справжньому славно. Господь не потребує многоти людей та їх оплесків для того, щоб чинити славно діла Божі. Він Сам є найвищою Славою для ангелів і людей, і всякого творіння. Ним насправді може прославитися творіння, але не навпаки. Творіння, яке прославляє Бога, нічого не додає до Його слави, бо слава Божа не залежить від світу, але хвалячи Бога, світ себе збагачує надзвичайною милістю. Не Бога збагачує похвалою, але себе збагачує від того, що хвалить Господа.
