Пасха відкриває нам райські двері. Христос же, будучи вознесеним на небеса, ними першим нині входить. А втім ніколи Він не перебував поза раєм, сидячи невідступно на престолі з Отцем і Духом. Але і на землі Його сходження було не менш реальним і повним божественної присутності.
Сьогодні ж однак святкуємо восходження Спаса і Христа туди, де Він був передше, перед усіма віками. Але дивним є це восходження, адже у тілі возноситься Господь туди, де лише чисті духи безтілесні. І не лише у тілі восходить, але у багряних шатах, тобто у тілі з кровавими виразками від ран, піднімається туди, де немає жодного страждання і муки.
Саме тому ангели не здатні Його впізнати, хоча від віку Йому служать. Адже знають Його як вічне Світло і неприступного Бога, а тут бачать у людській плоті зі знаками хресної тортури. Яке велике це таїнство! Бог не погордив прийняти людське тіло і вигляд, не знехтував ні найменшим людським стражданням, а більше того, не змінив свою постанову про людське єство, але навіки з ним з’єднався і возніс його до престолу слави, перейшовши небеса небес і возсівши праворуч Отця.
Христос восходить туди, де був передше, і возносить з собою людину туди, звідки вона була вигнана через переступ. Бо Спас і зійшов на землю, щоб людину вивести на небо. І став людиною, щоб Божими домашніми стали люди.
Зійшов був з небес, але зовсім не відлучався від Отця. Вознісся на небеса, але невідступно перебуває на землі по всі дні життя з тими, хто любить Його. Такий великий і прославлений наш Бог. Нехай і ми, живучи плоттю на землі, возносимося духом з Христом на небеса небес, щоб згодом осягнути житло вічної насолоди, що Спас пішов напоготовити кожному з нас.
Марія Ярема
