О сило смерті! О могутносте сили, що удержуєш душу! О аде! Звершилась молитва і ти не звільняєш мертвого? Ні, – говорить ад. Чому? Тому що мені не дано повеління. Я сторож, що удержує тут винного; якщо не дістаю повеління, то і не відпускаю; молитва же була не для мене, а для присутніх невірних; не отримавши повеління, я не відпускаю винного; очікую голосу, щоб звільнити душу.
І дійсно! Щойно роздалось Господнє повеління: «Лазарю, вийди сюди!» – як мертвий зараз же розрушив закони смерті.
А чому Христос покликав мертвого по імені? […] Для того, щоб, звертаючись на загал до мертвих, не викликати всіх із гробів […]. «Лазарю, вийди сюди»; тебе одного я викликаю в присутності цього народу, щоби [твоїм] особистим воскресінням показати і силу майбутнього; так Я, воскресивши одного, воскрешу вселенну.
Йоан Золотоустий. Проти аноміїв. Сл 9
Одного мерця Я кличу, не приходіть всі. Ще не настав час, коли почують мертві голос Сина Чоловічого […]. А поки що нехай прийде сюди лише один, нехай один звільнитися як друг одного Єдинородного, одного тільки в’язня я потребую. Нехай ніхто із жителів аду не противиться Моєму повелінню, ні воротар тьми, ні мрачний намісник темниці, ні ключники аду. […]. Нехай це буде для вас першим уроком того, як віддавати Моїх. І ти, аде, мовчи, загороди уста свої […], повинуйся Владиці, нічим не прикривайся. Людина уже втікає з твоїх затворів. Лазарю, вийди сюди: будь переможцем смерті в силу Мого повеління.
Йоан Золотоустий, Бесіда про Лазаря, 1
