Як Христос воскресив Лазаря? Одним лише словом. Бо сказано, що Господь, ставши перед гробом чотириденного мерця, викликав його із гробу сильним голосом. Не підводив його за руку, ні не дотикався його, але словом воскресив. Бо Він – Слово Отця, безначальний Бог. Як же Христос воскрешає нас? Також не дотиком, але й не просто словом. А своїми невисловними стражданнями, непомірною мукою на хресті, болючою смертю. Лише після того сходить в ад і десницею схоплює десниці Адама та Єви, виводячи їх з гробів, а з ними всіх інших.
У Лазареву суботу оспівуємо зруйнування сили аду, адже не міг він протистояти голосу Христа і, стогнучи, повинен був визнати свою поразку щодо того, кого уже четвертий день тримав у своїй владі. Сила аду була, отже, зруйнована самим лише голосом Слова, коли Він викликав одного лише мерця, який лише четвертий день перебував у підземному царстві. Чому тоді Христос мав так страждати, щоби спасти усіх інших людей – нас усіх? Хіба не достатньо було одного Його голосу, щоби разом із Лазарем викликати з гробів усіх від віку спочилих і всіх, які спочинуть у всі часи? Хіба сила Його голосу спроможна була лише одного воскресити? Звісно, що ні. Як воскресив одного, так міг з ним вивести і всіх інших. Як воскресив одного лише словом, так міг і всіх словом підняти до зновубуття. Як воскресив чотириденного мерця, так міг і багатовікових в’язнів воскресити. Чому ж тоді страсті і болюча смерть? Це справді таїнство. Таїнство не неспромоги голосу Христа, але таїнство любові. Лише любов здатна воскрешати через страждання і смерть.
Господь не намагався доказати нам свою любов своєю смертю. Любов не доказується, у неї вірять. Господь виявив нам свою безмірну любов не лише своїм голосом, але всією своєю людською природою разом із Божественною. Як можна не вірити у цю любов? Сестри Лазаря повірили, коли Христос прийшов і голосом воскресив померлого брата. А ми? Щоб дарувати усім нам життя, Він не просто зробив зусилля, долаючи шлях з Галилеї у Витанію та викликаючи померлого голосом, але повністю винищив себе, страждаючи до хреста і на хресті, до смерті та у смерті. Як можна не вірити у цю любов?
Марія Ярема
