Воскресіння, Воскреслий, Воскреситель – усе це належно сказано про нашого Господа. Він справді уособлює в одній іпостасі силу Божества, тому звемо Його Воскресінням і Воскресителем, та красу людського єства, тому звемо Його Воскреслим. Бути Життям, Воскресінням властиво хіба Богові по природі, натомість віддавати життя, умирати, щоб стати воскреслим, властиво хіба смертним творінням. Христос став усім: будучи перед віками Богом – вічним Життям, вічним Воскресінням для усього сотвореного (ніщо сотворене не могло би існувати, не будучи повсякчасно оживотворюваним силою Бога, не будучи повсякчасно піднесеним Ним до життя), став людиною, прийнявши людське життя, яке, як і життя всіх людей, потребувало бути підтримуваним Богом. Той, Хто все утримує при житті, став тим, хто потребував бути утримуваним, хоч не перестав бути і Вседержителем. Усе це є незбагненним.
Яскраво показує оцю незбагненність історія з воскресінням Лазаря. Христос-Бог, будучи, як і Отець, Воскресінням і Життям, просить Отця, щоб підняти Лазаря з мертвих; просить як людина, не як Бог, бо ж сам як Бог своєю силою міг підняти померлого. Але оця Боголюдська просьба Христа прегарно виявляє незбагненність діяння двох природ в Ісусі. Божа природа не була супротивною людській у Христі, ані людська природа не противилась Божій. Те саме бачимо у воскресінні самого Христа. Те, що Він був Воскресінням і Воскресителем, не завадило Йому бути воскрешеним. Він був піднятий з мертвих Отцем, а водночас Сам воскрес силою своєю. Усе це є незбагненним. Воскресіння, Воскреслий, Воскреситель – усе це належно сказано про нашого Господа.
Марія Ярема
