Вхід Господній в Єрусалим. Послання Апостола Павла до Филип’ян 4, 4-9
4. Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! 5. Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! 6. Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. 7. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі. 8. Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, – про те думайте! 9. Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами.
У читанні Апостола на свято Входу Господнього в Єрусалим чуємо натхненні заохочення Св. Апостола Павла до радості та всякої чесноти. Апостол подвійним закликом взиває вірних завжди радуватися, а також бути доброзичливими, появляти Богові прохання, а водночас дякувати Йому, думати про правдиве і чесне, справедливе і чисте, любе і шанобливе, чинити те, що бачили в ньому, Павлові. За те Св. Апостол обіцяє вірним, що Бог буде з ними, той Бог, Який є так близько, Той Бог, Який несе з собою мир, вищий від усякого уявлення.
Заклик Квітної неділі нічим не журитися, який чуємо в першому читанні Св. Літургії, заклик постійно радуватися у Господі вводить нас у Страсну седмицю, в якій Господь священнодіє наше спасіння. Чим можемо журитися, якщо Бог подарував нам спасіння? Чим можемо тривожитися, якщо блаженна вічність нам відкрилася? Чим можемо сумувати, журитися і тривожитися, як не тим хіба, щоб прийняти цей дар і скуштувати з нього? Як можемо не радіти таким великим спасінням (пор. Євр 2, 3)? Як можемо ним радіти не постійно, не завжди? Як можемо справді не радіти завжди Господом, Який завжди близько?
У неділю Входу Господа у Єрусалим чуємо, що Бог миру на осляті в’їжджає у святе місто, а не на коні. Приймає вітання-оклики про спасіння («Осанна в вишніх!» означає «О, спаси нас, Ти, що перебуваєш на висотах!»), а не вітання-оклики воєнного тріумфу. Приймає галузки і хвалу від дітей і немовлят, а не від сильних цього світу. Входить у святе місто, не щоб розділити здобич та роздати трофеї, а щоб визволити від диявола його багатовікову здобич. Визволити важкою мукою, виснаженням тіла, смертельним смутком нутра, великою страстю, а не відкупити земними трофеями. Такий наш Бог – Бог миру. І дарує мир, вищий від усякого уявлення. Думаймо про те, за закликом Св. Апостола Павла, чинімо те, що бачили і чого навчилися від Господа та Його благословенних учнів. І Бог миру справді буде з нами, а Його святим воскресенням возрадуємося навіки.
Марія Ярема
