Спільне воскресення перед Твоїми страстями запевняючи, з мертвих воздвигнув Ти Лазаря, Христе Боже; тим-то й ми, як отроки, знамена перемоги носячи, Тобі, Переможцеві смерти, воскликуємо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє, – співаємо у Лазареву суботу та Квітну неділю.
Слова тропаря сповнені натхненням перемоги над смертю, яку остаточно святкуватимемо у святу і велику неділю Пасхи. Христос названий тут Переможцем смерти; Благословенним, Який йде в ім’я Господнє. І хоча Він ще не зійшов до аду, щоб цілковито зруйнувати його основи (це станеться лише по Його смерті на хресті), а однак Він уже цілком закономірно названий Переможцем смерти. Бо якщо смерть не змогла удержати Лазаря, то як їй було б удержати інших померлих, якщо лише Христос хотів би їх негайно викликати з гробів? І якщо смерть не могла удержати чотириденного мерця, то чи могла взагалі будь-кого удержати, якщо голос Христа повелів би усім вийти до життя?
Смерть стала переможеною самим лише словом Господа у боротьбі за Лазаря. Як їй було не страхатись Христового сходження до її царства, де множество від віку спочилих ревнували Лазарю та прагнули поспішити за ним на вихід до життя? Адже й каже тропар, що воскресення Лазаря було запевненням спільного для всіх воскресення. Якщо Господь воскресив одного, то чи не воскресить всіх інших, яких також полюбив безконечно?
Господь не потребував великої П’ятниці, щоби зруйнувати царство аду. Бачимо, що достатньо було і Лазаревої суботи. Тобто, не потребував Сам умирати, щоби визволити умерлих. Достатньо було лише слова. Але воплочений Бог зволив зійти до смерти як смертний і власне самою ж смертю подолати смерть. Велике це таїнство і незбагненна воля.
Почувши, що Господь повернув Лазаря до життя, єврейський нарід вийшов на вулиці, щоб кликати Христові: Осанна в вишніх, тобто «О спаси нас Ти, що перебуваєш на висотах!». Ми ж, почувши про цілковите знищення адового царства, наперед заповідане воскресенням Лазаря, воскликнімо і самі: Благословенний Ти, Христе, що перебуваєш на висотах і сходиш до аду, що спасаєш нас своєю страстю і руйнуєш смерть своєю смертю!
Марія Ярема
