Осел – тварина доволі непримітна, адже не виділяється граціозними манерами чи видаванням яскравих звуків, не славиться швидкістю бігу чи грандіозністю розмірів тіла. Мабуть тому тихий осел і став символом безсловесних народів. Що ж таке «безсловесні народи»? Слово «безсловесні», тобто «без слова», вказує начебто на когось, хто не розмовляє, не володіє мовою. Тому безсловесними можемо називати рослини, тварин, природу, речі. Чому ж звемо безсловесними народи? Звісно не тому, що вони не володіють мовою. Нема народу, який би не володів якоюсь мовою – своєю чи чужою. Однак є народи, які, володіючи мовою, не володіють глибоким смислом мови, не володіють словом у глибокому розумінні цього поняття, не розуміють справжньої суті речей, які означують словами. Колись св. Августин казав, що людська мова належить Богові і її слід Йому віддавати. Якщо ж людина віддає мову комусь чи чомусь іншому, тим її узурпуючи, грішить. Ця думка св. Августина допомагає нам зрозуміти, що мається на увазі у Традиції Східної Церкви під поняттям «безсловесні народи». Це ті народи, які не пізнали Бога, єдиного Бога, Який усе тримає при житті. Це ті народи, які вірять у фальшивих богів – ідолів.
Христос, в’їжджаючи в святе місто шість днів перед Пасхою, в’їжджає, отже, на осляті, що символічно зображує собою усі безсловесні народи. Сидячи верхи на осляті, Ісус показує, що всі ті народи будуть Йому підкорені, а отже, стануть словесними. Стануть нарешті віддавати мову Богові, почнуть нарешті розуміти природу речей, промовлятимуть нарешті слова, які правильно означують речі. Усе це станеться тому, що вони пізнають правдивого Бога. Але це станеться лише після страстей, смерті та воскресіння оцього Бога, Який кличе всі народи до свого пізнання. Це станеться після того, як учні і свідки оцього Бога проголосять слово народам, переводячи їх від безсловесності до словесності.
Свято Входу Господнього в Єрусалим наповнене багатьма символами та смислами; осля, як образ безсловесності, лише один із них, але немаловажний. Нехай цей символ промовить особливо до нас, народів, які уже давно стали словесними, а нині через недбальство і збайдужіння добровільно повертаються до безсловесності. Нехай Господь наново підкорить нас собі. Нехай буде верхи над нами. Інакше не зможемо правдиво втішатись словом, розумінням, життям.
Марія Ярема
