Радуюсь, мій Господи, у Тобі, що зволив мене явити причасником Тебе самого. Радуюсь, мій Боже, у день цей, в який входиш до святого міста, щоб спасти нас. Радуюсь Твоїм спасінням, хоча засмучуюсь нашим жорстокосердям, що виводить Тебе на Голготу.
Ти, Господи, завжди перебуваєш близько до мене, але я не завжди близько до Тебе, хоч все ж смію приступати до Святих Твоїх Тайн. Дякую, що Твоєю близькістю долаєш мою віддаленість. Я не вмію, як Марта служити Тобі, хоч маю так багато нагод це робити в обличчі стражденних, і не маю як Марія благоговійності приносити Тобі миро – пахощі мого життя, і не слухаю, як Лазар, Твого голосу, яким кличеш мене вийти з гріхів, як його покликав вийти із гробу. Але Ти приймаєш мене до своєї вечері, як колись Марту, Марію і Лазаря, коли вечеряли з Тобою у Витанії. З глибини мого єства дякую Тобі за це.
Появляю Тобі нині мої прохання молитвою і благанням з подякою. Вірю, що мир Твій, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серце моє й думки мої у Тобі. Ти ж бо спас мене і хочеш, щоби я прийняв спасіння, дароване Тобою.
Даруй мені виходити Тобі назустріч з віттям дерев і віттям чеснот не для того, щоб побачити Твої чудодіяння, навіть такі великі як воскресіння з мертвих чотириденного похованого, але щоб бути близько до Тебе. Даруй мені усім моїм життям взивати Тобі Осанна, Благословен не для того, щоб бути частиною натовпу, «робити як усі» чи сподіватися від Тебе політичного визволення, але щоб увійти у життя вічне з Тобою. Даруй мені не перечити Тобі тоді, коли вибираєш для мене у моїх життєвих тріумфах осля замість коня, і тоді, коли ведеш мене через Квітну неділю до Голготи і через Голготу до нової Квітної неділі. Даруй мені думати усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне. Даруй мені бути близько до Тебе, що є завжди близько-близько до мене. Амінь.
Марія Ярема
