Четвертий день
(неділя, 13 червня 2021 року Божого)
«Будь Ім’я Господнє благословенне від нині і до віку»
Ця проповідь Петра відбувається на самих початках місії серед євреїв. Церква, живучи в контакті з синагогою, все ще шукає того, що може привернути юдейський народ до особи того, про кого свідчать не лише всі голоси з минулого, але й сам Бог, який, прийнявши його у славі, доводить в теперішньому часі, що Ісус є тим, на кого чекав Ізраїль.
І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас дивитесь так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям? Бог Авраама, та Ісаака, та Якова, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив його відпустити Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. Начальника ж життя ви убили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми! І через віру в Ім’я його [Ісуса] той, кого бачите й знаєте, зцілився. І віра, що від нього [імені Ісуса], принесла йому оздоровлення це перед вами всіма (Дії 3,12-16).
Роздуми
Відомо, що «ім’я» є перифразою, яку часто вживають в юдаїзмі на позначення самого Бога, чиє Ім’я, священну тетраграму, не можна вимовляти! Потрібно пригадати, що в біблійному богослов’ї «ім’я» не є магічною формулою; Лука це розкриє, не без іронії, трохи далі в епізоді з єврейськими екзорцистами з Ефеса, котрі якраз намагаються використати ім’я Ісуса в такий спосіб (Ді 19,13-16).
Силу життя і спасіння вивільняє не вимовляння Імені, а віра в нього. І справді, ім’я є рівноцінним особі, яка його носить. У цьому сенсі часте вживання «Імені» Ісуса здебільшого підкреслює, що в житті Церкви реально діють не апостоли і не віруючі загалом, а сам Ісус, той, який був розп’ятий.
Той факт, що він зараз діє, означає, що він воістину воскрес; смерть йому не заважає продовжувати ту діяльність, яку він розпочав у Галилеї; Він дійсно є переможцем смерті, і саме як такий зцілює, оживляє спільноту, дає їй силу і відвагу (Рим. 6,3; Гал. 3,27).
Завдання
У сьогоднішній молитві:
- просити Господа розуміння того, що там, де закінчуються наші можливості, починаються Божі. Щоб ми, як і Петро, поєднували слово з конкретними ділами: допомогти нужденному поступово підніматися, ходити з відповідальністю, долати самотність та ізольованість, і віднайти новий смак у тому, щоб зустрічатися з іншими і заново відкривати Бога, якого можна хвалити як джерело відродженого життя.
- дякувати Господу за те, що він нам вказує, що «через віру в Ім’я Ісуса» (Дії 3,16) наші слова і наше терпляче слухання іншого в поєднанні з якимось малим жестом (можливо, виявом ласки!) можуть зцілити і повернути спокій всім тим, що зустрічаються нам на шляху, сподіваючись щось від нас дістати, а особливо тим, що, пригнічені хворобою, самотністю, вигнанням, депресією в часі пандемії чи жалобою, більше не сміють ні про що просити.
- роздумати над уривком з книги Діянь Апостолів 3,1-11.
Молитва
Господи, перед натиском потреб інших у нас виникає спокуса помножити наші зусилля, акцентувати на нашій компетентності… Але Ти мене просиш не лише вирішувати проблему, а просто бути присутнім (присутньою). Знаю, що маю докладати зусиль, але й водночас залишати простір для Тебе, о Господи, щоб Ти міг вступити в дію.
Дай, щоб мої зусилля не поглинули мене і не дали мені забути, що чуда твориш Ти. І коли думаю, що головну роль відіграю я зі своїм «золотом і сріблом», то Ти собі стоїш далеко і не даєш себе ні бачити, ні чути. Звільни мене від моєї самовпевненості і дай мені мати відчуття міри, здатність розрізняти те, що відведене для Тебе, і те, що належить робити мені. Амінь.
Пояснення біблійного уривку четвертого дня Декади місійності
Путівник Декади місійності можна отримати в нашому парафіяльному храмі Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі або завантажити тут.
