Стояти на дорозі чи йти за Христом
«Господи, вкажи мені дорогу, якою маю ходити, бо до Тебе я підношу душу мою».
[…]
У сьогоднішньому Євангельському читанні (Мт 19,16-26) ми бачимо Ісуса Христа на дорозі. Ісус Христос подорожує, іде дорогою з Галилеї до Юдеї. Там, серед дороги, до Нього приходить молодий юнак і питається Його: «Учителю благий! Що маю робити, щоби успадкувати життя вічне?» Іншими словами, цей юнак питається: «Учителю, якою дорогою я можу дійти до Бога?» Це є глибоке і важливе питання. Ісус Христос, відповідаючи на нього, пригадує дорогу до свободи і до Бога, якою йшов вибраний Божий люд в пустелі. Ця дорога є дорогою десятьох Божих Заповідей.
Однак цей юнак шукає чогось більшого. Він каже: «Я вже це все робив із малку; що мені ще робити, що мені ще не достає?» Ісус Христос дає йому таку відповідь, яка його засмутила. Христос каже: «Якщо хочеш бути досконалим, віддай все, що маєш, бідним і йди за мною». Іншими словами, питаючи про дорогу до Бога, юнак не усвідомив, що тою дорогою є сам Ісус Христос, Який сказав про себе: «Я – Дорога, Правда і Життя». Ніхто не може прийти до Отця як тільки через Ісуса Христа, – так ми читаємо у книзі Божественного Євангелія. Якою була помилка цього юнака? Він хотів стояти на цій дорозі, тому що він уже все мав. Уже ніби все знав про Бога, виконував Божі Заповіді, мав добре вигідне життя як багатий чоловік у тому суспільстві. І ось Ісус ставить перед ним виклик. Каже йому не стояти, не задовольнятися бути тим, ким він є і що має, але йти за Ним (Христом). Ісус Христос спонукує цю молоду людину змінити відношення до себе самого, до свого знання про Бога і про світ, до того багатства, яке він посідає. Христос кличе його до навернення, кличе його не стояти на тій дорозі, але рухатися далі, за Ним, бо лише так можна увійти до Отця.
«Господи, вкажи мені дорогу, якою маю ходити, бо до Тебе я підношу душу мою».
Ми стоїмо на порозі нового навчального року, коли наші учні та студенти знову розпочнуть навчання. Гадаю, що кожна молода людина питає себе про те, яку дорогу має обрати в цьому житті, куди прямувати. Однак сьогодні Господь своїм словом звертається до кожного із нас, кличучи: «Ідіть за мною». Якщо ми шукаємо дорогу, котра нас заведе до високої мети, то повинні шанувати батька і матір, любити ближніх своїх, як самих себе, Бога любити всім своїм серцем і душею. Сьогодні цей заклик вибрати Бога і йти до Нього по житті лунає до кожного з нас. Кожного, хто потрапляє в кризу, опиняється на роздоріжжі, на якому шукає правильну дорогу. Часто ця дорога нам незрозуміла. У такому разі Святий Августин вчить: «Чоловіче, ти не знаєш дороги. Та вона сама прийшла до тебе! Цією дорогою є Ісус Христос, Його наука і Слово. Ти шукаєш правди… Вона сама тебе знайшла, бо тою правдою є Ісус Христос».
Чоловіче, юначе, дівчино, жінко! Ти шукаєш сьогодні правильного шляху у твоєму житті? Шукай наперед Бога, бо Він сам до тебе прийшов у своєму Сині, Воплоченому Слові, Ісусі Христі, нашому Спасителеві. Якщо ми будемо шукати Божого Слова і Закону, то після всіх надзвичайних обставин нашого життя переживемо навернення, змінимо відношення до того, що ми маємо, що посідаємо і знаємо, та віднайдемо правильну дорогу в нашому житті.
«Господи, вкажи мені дорогу, якою маю ходити, бо до Тебе я підношу душу мою».
Це молитва людини, яка переживає великі клопоти і труднощі. Це молитва воїна, який намагається вирватися з оточення і шукає дороги до життя. Це сьогодні молитва нашого українського народу, який шукає дороги до свободи. І Христос кличе нас не зупинятися, не стояти, змінити своє відношення до всього того, що ми можемо, знаємо чи вміємо, і впевнено іти за Ним.
[…]
Сьогодні Христос каже кожному з нас: «Ходи за мною!» Амінь.
З проповіді Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві (31.08.2014). Відеозапис.
Лише з Ісусом Христом можна бути досконалою людиною
[…]
«Іди за мною».
Ми чуємо в Євангельському читанні (Мт 19,16-26) про зустріч молодої людини з Ісусом Христом. Євангелист Матей описує дуже коротко, але надзвичайно глибоко, ким була ця молода людина, і каже: «Багатий юнак приступив до Ісуса». Можна сказати, що це була успішна молода людина свого часу: мабуть вчений, освічений, вихований молодий хлопець. Правдоподібно батьки його були багатими людьми, займали високе становище у суспільстві. І ось він, маючи все, що могло дати йому тогочасне суспільство, певний самого себе, приходить до Ісуса. Однак у способі звертання до Ісуса Христа, ми бачимо, що юнак не розуміє, хто перед ним стоїть. Він можливо думав, що перед ним є один з багатьох учителів Закону Старого Заповіту, яких багато тоді було в Ізраїльській землі. Юнак приходить до Нього як до законовчителя і каже: «Учителю благий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» Він сподівався, що може Ісус Христос його похвалить за те, що він такий гарний, успішний, за те, що змалку так ревно виконував всі приписи старозавітного Закону. Юнак, мабуть, сподівався, що Ісус визнає його вже досконалим, довершеним, самодостатнім молодим чоловіком, взірцем для наслідування для інших молодих людей того часу. Однак Ісус починає з ним розмову цілком по-іншому, як він сподівався. Коли Ісус перечислив юнакові приписи старозавітного Закону, іще раз перевпевнився, що той юнак вважає себе досконалим, та й каже щось такого, що той не сподівався. Ісус каже: «Якщо ти справді хочеш бути досконалим, віддай все, що маєш, віддай все, що тебе робить успішним, усе, що робить тебе задоволеним собою самим, і йди за мною». Слова «іди за мною» означають «стань християнином, віруючою людиною, іди за мною як один з моїх учнів». Іти за Христом означає жити тим самим життям, яким живе Ісус Христос. А навіть більше: бути таким самим досконалим, яким є Бог. Ісус Христос замість людської досконалості і сили пропонує цьому юнакові Божу силу і святість, які можна отримати, лише будучи віруючою людиною, будучи через віру об’єднаним з самим Богом, беручи через віру участь у святості та житті самого Бога.
Святий Климент Александрійський каже, що «смерть – це є не знати Бога, а жити – означає пізнавати Бога, любити Його, уподібнюватися до Нього, зближатися до Бога через життя віри». І той юнак засмутився, бо нелегко було йому побачити свою недосконалість, залишити все те, що, як він вважав, робило його щасливим, нелегко було йому побачити в Ісусі Христі живого Бога. Закон і Пророки, які його до цього часу готували, були лише вихователем і дорогою приготування до зустрічі з живим Богом. Юнак відійшов засмученим, тому що йому легше було вірити в себе, у свої сили, ніж повірити у воплоченого Бога, Який стояв перед ним.
«Лиши усе і йди за мною».
[…]
Багато молодих хлопців і дівчат, подібно як цей багатий юнак, питають мене: «Що нам робити, як нам жити, як нам будувати своє життя, щоб могти не загубитися, не пропасти і не розчинитися у людському морі, в якому часто є все, крім Бога? Як нам лишитися собою?» Сьогодні Ісус Христос дає відповідь, яка полягає в тому, щоб бути з Ним, стати Його учнями, стати християнами. Тоді ніхто й ніщо не зможе забрати те багатство вашої культури і вашого духовно-літургійного християнського життя, яке ви маєте.
«Ходіть за мною!»
Іти за Христом – це заклик, який сьогодні […] звертає Христова Церква до кожного християнина.
[…]
Нехай цей заклик Ісуса Христа – іти за Ним – постійно лунає своїм відгомоном у наших серцях. Бо лише з Христом ми найсильніші, наймогутніші. Лише з Ісусом Христом можна бути досконалою людиною, лише з Ним можна бути здатним виконувати усі Божі Заповіді і таким чином, мандруючи по землі, осягнути життя вічне. І це якраз те єдине добре, що треба зробити, щоби те життя, про яке просив і за яким шукав багатий юнак, можна було нам осягнути.
Нехай Пречиста Марія […] буде нам дороговказом того, що Бог є близько до тих, котрі Його шукають. […] Нехай Пречиста Діва Марія поведе усіх нас разом, як перша і найголовніша віруюча, за своїм Сином дорогами життя Його учнів.
Пресвятая Богородице, […] спасай всіх нас. Амінь.
З проповіді Блаженнішого Святослава під Архиєрейської Божественної Літургії в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Білому Борі (Польща) (16.09.2013). Аудіозапис.
Дорога до життя вічного – позбутися певності у цьому житті
«Учителю Благий, що маю робити, щоб успадкувати життя вічне» (Мт. 19,16)
[…]
У сьогоднішньому Євангелії євангелист Матей описує нам дуже цікаву подію (Мт 19,16-26). Кожна молода людина, яка в певний час розуміє, що мусить залишити батьківську домівку, мусить знайти свою дорогу життя, шукає доброго учителя. Сьогодні, мабуть, молодий юнак чи дівчина шукав би доброго університету, який дав би йому добру путівку в життя. Але в часи Ісуса Христа таким «університетом» був добрий вчитель, який сам ішов тою дорогою, якою вів за собою усіх своїх учнів.
І саме до такого Доброго Благого Учителя Ісуса Христа приходить молодий багатий юнак і питається: «Що маю робити, щоби унаслідувати, увійти у життя вічне?» Але Матей описує надзвичайно цікаву відповідь оцього Небесного Учителя. Він торкається, можливо, фундаментів духовного життя того юнака, а відтак усієї його певності, якої до того часу назбирав, щоби будувати свою життєву дорогу. Матей цікаво показує, що Христос, говорячи про Закон, про заповіді Закону, яких цей юнак навчився з малого, поволі підводить його до того, що перед ним. В особі цього Благого Учителя якраз і є це життя вічне, якого він шукає. Те життя вічне саме прийшло до того, хто стоїть на роздоріжжі і шукає своєї життєвої дороги. Але для того, щоб увійти в те життя вічне, потрібно позбутися своєї людської певності. Бо той юнак, мабуть, розумів, що його життєва позиція, навіть те багатство, яке має, є наслідком його особистої праведності і святості. Він думав, що через те, що він такий добрий, такий розумний, його Господь Бог так щедро благословить і ось в кінець посилає йому Благого Учителя. А це є цілком не так, бо щоби увійти в життя вічне, каже Христос, треба віддати це все, треба позбутися всього того, що дає певність у цьому житті, бо у життя вічне, наче через вушко голки, можна увійти лише тоді, коли це вічне життя ми приймемо як дар Божий, коли з відкритими порожніми руками ми приймемо Того, Хто є Дорогою, Істиною і Життям, і коли лишимо усе і підемо за тим Учителем у життя вічне. Цей юнак, мабуть, не був готовий до такого кардинального перелому в його житті, не був готовий позбутися людської певності і зануритися з усією довірою в того Учителя, Благого Учителя, але дивного, Який хоче його попровадити поза межі людського, у вічне життя і лише до Бога.
[…]
З проповіді Блаженнішого Святослава під час хіротонії владики Бориса Ґудзяка у Соборі святого Юра у Львові (26.08.2012). Відеозапис.
