Чотирнадцята неділя по Зісланні Святого Духа, у яку читається притча про весільний бенкет (Мт 22, 1-14), знову ставить перед очі вірних природу Царства Божого. Промовистим є кінцеве речення-висновок притчі: «Багато бо покликаних, але вибраних мало». Якби не контекст притчі, то цей висновок мав би здаватися доволі дивним. Чи залежить від людини те, що вона стається вибрана або невибрана, покликана або непокликана? Хіба не хтось інший, а не вона сама, її кличе та вибирає? Згідно з притчею виглядає, що запрошені самі були винуватцями своєї невибраності. Адже їх кликали і то не раз, але вони вибрали щось інше, аніж відгукнутися на запрошення, тому в кінцевому результаті стали непричасними до весільного бенкету, а отже сталися невибраними.