Кондак свята Введення у храм Пресвятої Богородиці урочисто звіщає: Пречистий храм Спасів, дорогоцінна світлиця і Діва, священна скарбниця Божої слави днесь уводиться в дім Господній, благодать з собою вводячи, що в Дусі Божественнім, яку оспівують ангели Божі: Вона є оселя небесна. Пречисту Діву, яка ще зовсім дитиною вводиться у храм, названо у цьому піснеспіві Спасовим храмом, дорогоцінною світлицею, священною скарбницею Божої слави, оселею небесною. Ці титули начебто ще зарано приписані Діві Марії, адже на момент входу у храм Вона не носила у лоні Христа, тобто не була ще храмом чи світлицею, чи скарбницею слави, чи оселею небесною.
З одного боку, це пояснюється тим, що літургійні тексти позачасові, тобто історичне «ще ні» є літургійним «вже так», оскільки літургійним часом є вічність, а з іншого боку, розуміємо, що Богородиця тому і стала храмом, світлицею, скарбницею, оселею, що була відмалку готова прийняти у себе Бога.
Храмом Пресвята Богородиця названа, бо наче святиня носила у собі Бога. Світлицею названа, бо у Ній відбулось з’єднання двох природ Христа (аналогія до весільної, пасхальної світлиці). Скарбницею Божої слави названа тому, що Бог у Ній чудово прославився, ставши близьким до людей. Оселею небесною названа, бо своєю згодою дозволила Небесному оселитися в Ній.
Пресвята Діва-дитина була сповнена щедро Божою благодаттю, але цій благодаті Вона також щедро співдіяла своїм чистим життям. Ця благодать, що в Дусі Божественнім, була відчутною всюди, де перебувала Марія. Вона вводила її із собою у храм, але і в звичайні доми, куди входила. Вводить цю благодать і в наше життя, якщо ми готові в свій спосіб стати храмом Бога, Його світлицею, оселею, скарбницею слави.
Марія Ярема
