Неділя 3-тя Великого посту. Хрестопоклонна. Послання до Євреїв 4, 14-5, 6
14. Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.
1. Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; 2. що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, 3. і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. 5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе». 6. Як і на іншому місці каже: «Ти – священик навіки за чином Мелхиседека».
У третю неділю Великого посту, яку іменуємо неділею Хрестопоклонною, в першому читанні Святої Літургії чуємо про архиєрейство Христа. Автор Послання до євреїв наголошує на тому, що Христос-Архиєрей є цілком відмінним від архиєреїв, узятих з-поміж людей. Відмінний не по своїй людській природі, бо нею Він зазнав усього як ми, крім гріха, а по Божественній, адже вже пройшов небо, є роджений Отцем споконвічно, будучи Богом від Бога, Світлом від Світла. Він – великий Архиєрей, Який зійшов з неба, пожив між людьми і знову повернувся на небо, землю не залишивши. Ставши Людиною і поживши між людьми, Він знає наші недуги. Він отже не лише пройшов небо, але й землю. Ніхто з нас, людей, не може дорікнути Йому, що Він не знає болів і страждань, потреб і обмежень людської природи. Ніхто не може дорікнути Йому, що має досвід лише неба, але не знає, що таке жити на землі. Він – Бог і Людина, великий Архиєрей. Віра у Нього повинна бути твердою і несхитно визнаватися перед людьми, заохочує автор Послання. З довірою маємо приступати до престолу благодаті – престолу звершення Святих Тайн – щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч. Кожен земний архиєрей, який возносить жертви, чинить це за свої гріхи і за гріхи людей (Послання написане до євреїв, тому слід розуміти, що під жертвами мається на увазі старозавітнє приношення тварин та плодів), тоді як Христос приносить як Жертву себе самого, але не за свої гріхи, а за гріхи людей. Кожен земний архиєрей здатний співчувати нетямущим та введеним в оману, оскільки він і сам буває введений в оману та нетямущість, він і сам неміччю охоплений, тоді як Христос бере на себе людську неміч, але не піддається жодному упадку в оману та нетямущість. Кожен земний старозавітній архиєрей честь архиєрейства отримував у насліддя (архиєреями у Старому Завіті були нащадки Арона, брата Мойсея), тоді як Христос цю честь отримав від Отця, будучи споконвічним Богом, Йому рівним. Він – Архиєрей не за чином Арона (бо не був нащадком його синів), але за чином Мелхиседека, старозавітного царя і священика, що виніс Авраамові хліб і вино – прообрази Євхаристії (пор. Бут 14,18). Він – Архиєрей не на обмежену кількість часу, як архиєреї з роду Арона, але навіки.
У Хрестопоклонну неділю, як сама назва неділі говорить, поклоняємося древу Животворящого Хреста. Хрест – престіл благодаті, на якому Христос, великий Архиєрей, приносить досконалу Жертву – самого себе – і Жертва ця раз назавжди дарує людям спасіння. Хрест – опора людям, охопленим неміччю і введеним в оману. Хрест – незбагненна любов Бога і вхід людям у давній рай. Хрест – престіл благодаті. Приступім, отже, з довірою до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч. Приступім до Хреста Господнього, поклонімся йому та візьмімо на себе свій власний хрест, щоб мати участь у воскресенні, дарованому великим Архиєреєм, Сином Божим, Ісусом Христом.
Марія Ярема
