Слава Тобі, Господи! Який світлий у нас сьогодні день! Скільки причасників святих Христових таїнств! Радуйтеся, блаженні душі! Господь у вас, сам бо сказав: Хто споживає моє Тіло і Кров мою п’є, той перебуває у мені, а я — в ньому (Йо. 6, 56). Радіймо всі гуртом. Думаю, що нема родини, де не було б причасників. Отож, нема дому без особливого Божого догляду. Ціле наше місто стало сьогодні Божим житлом і не тільки наше. Нині в Господа велика вечеря. Він ликує з душами й скрізь є «всім у всіх» і як джерело благ, і як Владика сердець. Оце ж і є те царство, котре Він заснував на землі, наповнюючи всіх собою, добре влаштовуючи, навчаючи потрібного, даючи силу, підбадьорюючи в трудах. О, коли б сам Господь допоміг нам, щоб ми ніколи не залишалися без Нього. Він тоді вказував би нам дорогу, й ми всі йшли б спасенним шляхом за Його відвічними намірами щодо нас. Ось про це, браття, ми й повинні тепер потурбуватися. Господь у нас. Подбаймо, щоб назавжди затримати Його в собі. Він сам любить спільність із нами, для цього Господь і прийшов у світ, щоб бути в усіх. Він би й не покидав нас, однак ми самі починаємо так поводитися, що Він більше не може залишатися в нас?
Останніми днями ми замітали й прибирали комірчину нашого серця, щоб прийняти Господа. Нині до нас зійшов цей пренебесний Гість і Відвідувач душ. Даймо ж Йому спокій, утішмо, аби Він міг чинити в нас те, що Йому до вподоби.
Даймо спокій. Ми відклали на цей час будь-яку житейську суєту та розваги й не дозволимо собі їх. Ми визначили скромну міру, як задовільняти потреби тіла, і нехай ця печать скромности й убогости назавжди залишиться на цьому, неминучому для нас, служінні тлінним речам. До домашнього розпорядку ми додали благочестиві заняття, і нехай вони залишаться як постійний незмінний закон нашого життя. До нього додаймо ось що: утримаймося від розкидання помислів, не допустімо заворушення бажань, не дозвольмо порухів пристрастей. Зосередьмо всю свою увагу та бажання на вході до серця, де зараз Господь, усіма силами відганяймо все, що може порушити Його спокій у нас, — і Він у нас спочиватиме.
Утішмо Господа. Господь тішиться усім чистим, святим, істинно добрим. Адже сам Він – чистота, святість, добро. Тож оточіть Його мешкання у вас щирими переконаннями щодо Його істин, святими намірами, чистими задумами, готовністю чинити добро за Його заповідями.
Потурбуймося, щоб Він міг чинити в нас те, що Йому, до вподоби. Господь уседіючий. У нас Він може бути Вседіючим не без нас. Він не чинить насилля над нашою свободою, а чекає, щоб ми самі віддали Йому себе або дали Йому владу над собою. Тож прийдіть з усіма силами свого духа й упавши перед Ним, поклоніться Йому й помоліться, щоб Він узяв ваші сили й діяв у них, насаджуючи все, що благе й спасенне, а все, що лихе та згубне, викидав і знищував. Молитва проведе Божу силу в усі ваші члени й дасть їй простір діяти у вас.
От тоді Господь вас не залишить, Він буде заспокоєний, утішений і зможе діяти у вас, як Йому до вподоби. Зараз ви, звісно, маєте такий настрій, що Господеві нема чого бути незадоволеному вами. Ви втихомирені й спокійні у ваших внутрішніх порухах і в зовнішній поведінці. Ви думаєте тільки про добро, бажаєте тільки добра й молитва не сходить з ваших уст. О, якби назавжди так залишалося. А що буде далі? Настане світлий празник і одразу ж приваблива пора року. Ми про все забудемо. Спершу дозволимо собі незначні розваги та незначне ширяння думок і бажань, ніби відпочинок після великопосних трудів. Тоді непомітно дамо волю пристрасним порухам; а потім дозволимо пристрастям керувати нами чи з’єднуватися з серцем, опісля ж дуже швидко повертається пристрасне життя. А далі що? А далі – голова порожня, серце стривожене, справи й починання не влаштовані. Пропадає все, що надбали спасенним постуванням. Про Господа забули – й Він відходить. Оцього ж бійтеся! Бійтеся прийдешніх розваг і захоплень. Пильнуйте за собою і своїми ділами і весь час, від одного причастя до іншого, не допускайте того, що може образити Господа та позбавити вас Його благодатної присутності, щоб із кожним причастям Господь не заново вселявся у вас, а більше й тісніше єднався з вами, а ви з Ним.
Хочете, підкажу вам найпростіший і найдієвіший спосіб, як досягти успіху? Ніколи не забувайте, що Господь у вас. Як господар, приймаючи високого гостя, не дозволяє трапитися чомусь неприємному для нього, так і ми, поки пам’ятатимемо, що носимо в собі Господа, який зволив вселитися в нас, наша совість не допустить нічого, що могло б Його образити. Як ніхто з нас не наважився б робити те, що робили мучителі, під час Господніх страстей, так, поки добре пам’ятатимемо, що Господь у нас, не можемо ослабити пильність і дозволити, потурбувати Його спокій. Якщо прийдуть недобрі думки, згадайте, що у вас перебуває Господь, і відкиньте їх, інакше це означало б уподібнитися до слуг, які глузували з Господа. Захочеться зробити щось проти заповідей Спасителя, згадайте, що Господь у вас, і не дозвольте собі цього; інакше це – означає глумливо вклякати й казати: «Радуйся, царю юдейський». Коли закипить пристрасть, згадайте, що Господь у вас, і знайдете силу погасити її, будете інакше схожі на тих, що кричали: «Розіпни Його!» І так у всьому. От і станеться, що пам’ять про те, що Господь у вас, змусить кожного дбайливо усувати все, що могло б Його образити. Щоб ця пам’ять не полишала вас, якнайчастіше бувайте в Божих храмах, зокрема на літургіях, згадуйте ті спасенні настрої, котрими ваші душі наповнювалися цими днями, зокрема згадайте ту велику милість, якої ви сьогодні сподобилися. Згадуючи на літургії про святе причастя, згадайте мимохіть і той блаженний стан, в якому ви були і є зараз, та побажайте залишатися в ньому назавжди, щоб завжди мати в собі Господа.
Я вже не нагадую вам про те, що коли Господь у нас, то в нас є все: і світло відання – чисте й незатемнене ні сумнівами, ні брехнею, – і міць добродіяння, яку не похитнуть ні внутрішні, ні зовнішні перешкоди, і мир Божий, що приносить блаженство, при котрому блаженствують навіть у муках. Хто з вас у ці хвилини не відчуває таких благ більшою чи меншою мірою? Дозвольте ж заради вашого благого стану молити вас, щоб ви намагалися зберегти його. Порівняйте те, які ви зараз, з тим, які буваєте, коли віддаєтеся суєті та пристрастям, – і виберіть, що краще. Хто тепер стоїть вище від вас? Не принижуйтеся. Хто блаженніший за вас? Не вкидайте ж себе в обтяжливе гірке життя не за Христовим духом.
«Знавши те, блаженні будете, коли так чинитимете». Як близько до нас наше благо і як рідко ми вміємо скористатися ним. Помолімося ж до Господа, Пречистої Владичиці Богородиці та всіх святих, нехай подасть нам мудрість владнати все так, щоб Той, хто нині навідався до нас, залишився з нами, а залишившись, щоб викидав кожен гріх, кожну пристрасть і кожне душетлінне слово, діло й помисел, і так вчинив нас достойними бути постійним Його домом, на славу Його пресвятого імени. Амінь.
5 квітня 1862 р.
Джерело: Теофан Затворник, Про покаяння, причастя святих Христових таїнств і виправлення життя. Слова преосвященного Теофана на святу Чотиридесятницю та тижні, що готують до неї, Видавництво «Свічадо», Львів 2006.
