В один з найбільших празників літургійного року – празник Богоявлення – здійснюється Велике Водосвяття. З року в рік можна спостерігати певну картину. У цей день чимала кількість людей тиснеться звідусіль, щоб набрати свяченої водиці. Серед тисняви є і ті, що постійно приходять до храму, а є й такі, що лише зрідка переступають поріг святині, як от на такі великі свята. Певна частина тих, які впевнено намагаються дістатися до води, навіть не вважала за необхідне прийти раніше, ніж на Водосвяття, тобто на Святу Літургію. А інші, які прийшли на початок чи на середину Служби, переконані, що саме їм належить по праву набрати воду скоріше.

У струях днесь Йорданових був Господь, каже Йоанові: Не бійся мене хрестити, я бо прийшов спасти Адама первозданного, – співаємо у кондаку передсвяття Богоявління. Піснеспів коротко представляє спасенну подію – хрещення Господа в Йордані від Йоана, але не лише подію, а й її глибинну суть – спасіння первозданного Адама, а в Адамі – всіх Адамових нащадків. Таким чином, усі ми, земні покоління від Адама і по нині, святкуємо у торжестві Богоявління своє власне спасіння, а не лише циклічно споминаємо історію життя нашого Спаса і Господа.

Для більшості церковних людей свято Богоявління асоціюється з особливим обрядом освячення води, з окропленням нею присутніх, а відтак і їхніх домівок. Який зміст цього церковного обряду і як його мають трактувати для себе сучасні християни?

Перш, ніж почати відповідати на ці запитання, слід дещо переорієнтувати свій спосіб сприйняття води і поглянути на неї не лише як на побутовий елемент (рідина для вмивання, напій тощо).