Слухайтесь ваших наставників і коріться, – навчає Св. Апостол Павло. Кого більше із святителів чи наставників почитає український народ, аніж мирлікійського чудотвоця Миколая? А однак почитати його означає слухати і коритися. Коритися його прикладу, його смиренності, його вільності від прив’язань до майна, його твердій і певній вірі. Тоді по праву зможемо назвати Св. Миколая нашим наставником.
Дитинно-прекрасним і радісним є свято мирлікійського святителя Миколая. Він, що його ім’я означає «переможець», є знаком і явленням перемоги добра над злом, світла над темрявою, щедрості над скупістю, милосердя над жорстокосердям, любові над байдужістю. Ця перемога покликана увійти в кожне наше життя, щоб і нам самим статися як Святий Миколай, тобто статися «переможцями». Перемагаючи свої недобрі нахили, звички і потяги, своє самолюбство і марнославство, уподібнюємося Святому, якого так шануємо у нашому народі.
Великого чудотворця, помічника швидкого, і заступника перед Богом надзвичайного, святителя Христового Миколая виростила Ликійська земля в граді, що називається Патара, від чесних, благородних, правовірних і багатих батьків. Батько його був на ім’я Теофан, мати ж Нона. Ця благословенна двійця, що в законному шлюбі благочесно перебувала, всіляким же прикрашала себе доброчестям. За богоугодне життя своє, багато ж милостинь і велику добродійність сподобилися витворити святу віть, самі будучи коренем святим, і немов дерево, посаджене при витоку вод, дало плід свій у свій час. Народивши ж божественного цього отрока, нарекли його ім’ям Миколай, що означає «перемога»: справді-бо він над злом перемогою виявився, коли Бог так благоволив, і на спільну світові користь.
На Великій Вечірні, якою розпочинається святкування пам’яті Мирлікійського чудотворця Миколая, у читаннях чуємо про мудрість. Кожний праведник є тим, хто осягнув мудрість – ту чесноту, з якою ніщо не зрівняється і в руці якої довгий вік, багатство і слава. Мудра людина осягне ласку від Бога, вона сповнена Духом. Писання тому називає мудру людину щасливою. Але ж кому дарується оця мудрість, з якою ніщо не може зрівнятися? Тим, хто її шукає, тим, хто її любить. Мудрість любить тих, хто її любить.
«Пам’ять праведного повіки хвальна і благословення над його головою», – чуємо у читаннях Вечірні свята Миколая, мирлікійського чудотворця. І справді, пам’ять цього Святого повіки хвальна. Не лише тому, що прославився своєю добродійністю, своєю невтомною турботою про вбогих та нужденних, своєю ревністю та благочестям, але тому, що у всьому був праведним перед Богом, тому що посідав правдиву мудрість. І ця мудрість вела мирлікійського Святителя дорогами життя, далекими від марної слави і грошолюбства, адже «щасливий чоловік, що знайшов мудрість, людина, що розум придбала, бо її придбання ліпше від придбання срібла, і понад золото такий прибуток. Вона дорожча від перлів, ніщо з того, що бажаєш, не зрівняється з нею» (Прип. 3, 13-15).
Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю – багате, отче, священноначальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші, – співаємо у день пам’яті св. Миколая, а також щочетверга (кожен четвер присвячений спомину свв. апостолів та святителя Миколая). Тропар звіщає нам, що св. Миколай є правилом віри і образом лагідності, тобто він є зразком правдивої, а не сповидної віри у Христа, а також зразком правдивої, а не сповидної лагідності. Святитель став правилом віри, бо не дозволяв собі нехтувати постановами чи заповідями, що випливають із віри, але був водночас і образом лагідності, бо не дозволяв собі залишатися байдужим до людських почувань. Св. Миколай названий також учителем повздержности, тобто наставником у стриманості. І справді він був наставником у стриманості, бо те, що святитель вільно роздавав іншим свої добра, свідчить про його повздержність у відношенні до матеріального і суєтного.
“Величаємо тебе, святителю Христовий, Миколаю,
і почитаємо пам’ять твою, бо ти молиш за нас Христа Бога нашого”
(Величання празника).
Серед різних празників на честь святих, що їх пам’ять відзначаємо в нашому церковному році, на окрему увагу заслуговує празник святого Миколая. Святого Отця Миколая з давніх-давен наш народ дуже поважав. Не було в нас ні однієї хати на Рідних Землях, у якій би не було ікони святого Миколая. Вона майже завжди видніється обіч намісних ікон у церквах. Наш народ почитає його, наче свого національного святого.
Більше матеріалів з архіву Новин, Статей та Життя парафії
