Дорогі у Христі брати і сестри!
Ми святкуємо празник свв. Сергія і Вакха, мучеників IV століття, які були воїнами. Вони не хотіли принести жертву поганському божкові, тому імператор Максиміліан спершу їх зневажив, а потім наказав їх вбити. Сьогоднішнє Євангеліє говорить про слова Ісуса Христа, якими Він звернувся до своїх учнів, висилаючи їх на проповідь Слова Божого. «Посилаю вас немов овець серед вовків, вас волочитимуть до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними і перед поганами. Вас ненавидітимуть всі за моє ім'я, але хто витримає до кінця, той спасенний буде».
Я хотів би сьогодні наголосити на двох моментах нашого праз-ника, який є наукою для усіх нас. Перш за все Сергій і Вакх є мучениками. Слово «мученик» з грецької мови означає «свідок». Ми на Вечірні свята слухали читання із Старого Завіту, коли Господь звертався до вибраного народу, кажучи: «Ви є свідки». Це саме також сказав до своїх учнів Ісус Христос, коли возносився на небеса: «Ви будете свідками моїми до кінця віків». Отже, мученик — це свідок Ісуса Христа.
Ми тепер беремо участь у Папському Синоді Єпископів Католицької Церкви, присвяченому темі віри та нової євангелізації. Багато синодальних отців наголосили на тому, що, якщо ми хочемо почати нову євангелізацію, перш за все треба звернути увагу на те, щоб ми усі навернулися до Господа Бога, щоб ми усі оживили нашу віру, щоб ми усі прийняли Ісуса Христа, щоб ми усі зустрілися з Ісусом Христом у глибині нашого серця, у глибині нашої душі, щоб ми були свідками, щоб ми робили все те, що робив Ісус Христос. Тому Ісус Христос сказав до своїх учнів, коли прощався з ними: «Я йду до мого Отця, але хто вірить в мене, хто живе у мені, той робитиме ті всі діла, що я робив, а навіть більше робитиме від мене, бо я йду до Отця».
Свідки Христові продовжують діло Ісуса Христа в Його історії. Ми продовжуємо ті самі діла, що робив Ісус Христос, бо ми є Його свідки. Ми повинні бути свідками, мучениками за Ісуса Христа. Маємо свідчити про Ісуса Христа там, де ми є, кожний у свій спосіб, кожен згідно із своїм покликанням. Важливо це пам'ятати та взяти собі до серця те, що ми покликані бути свідками Ісуса Христа в найменших наших ділах: чи то маленька дитина, чи то вже старша особа. Всі ми маємо бути свідками Ісуса Христа.
Хочу також звернути увагу на ще одну прикмету цього свята. А саме на те, що ці два мученики, свв. Сергій і Вакх, не були ані єпископами, ані священниками, ані монахами, а були воїнами. А ви знаєте, що, будучи воїнами, не є легко свідчити про Ісуса Христа, бо у війську буває по-різному. Однак ці дві постаті, будучи військовими, не боялися свідчити про Христа. Вони були мирянами, звичайними людьми, тому це заохочує ще більше, особливо мирян, бути свідками Ісуса Христа.
Саме на нашому Синоді, який нещодавно, у вересні, відбувся у Канаді, і також тепер на цьому Папському Синоді пригадується це велике завдання для мирян — бути свідками. Чому ми маємо бути свідками? Чому також миряни мають те завдання — свідчити про Ісуса Христа? Ви можете сказати, що це є справа папи, єпископів, священників, монахів, монахинь. Звичайно, це є їх справа, саме духовенство має свідчити в окремий спосіб, у досконаліший спосіб. Однак, до того свідчення покликані також всі миряни. Всі ми є хрещені в ім'я Святої Тройці: в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, всі ми є учнями Ісуса Христа, усі ми є дітьми Божими, його дочками і синами возлюбленими, всі ми можемо молитися «Отче наш», всі ми маємо право в Дусі Святому кликати: «Авва, Отче!».
Тому Синод, коли говорить про нову євангелізацію, закликає усіх, особливо вас, мирян, бути свідками. Ви, миряни, також є Церквою. Як каже Святий Августин, що я для вас, з волі Божої, є Єпископом, але з вами я — християнин, тому маю ті самі обов'язки — бути свідком Ісуса Христа. Тому нашим завданням є бути Церквою. Церква — це не тільки єпископи, священники, монахи і монахині, але всі ми, миряни. Всі ми є відповідальні за Церкву, всі ми маємо обов'язок іти та проповідувати слово Боже. Особливо ви, миряни, можете зайти туди, куди ми, духовенство, не можемо зайти: на місця вашої праці, де ви інколи терпите, зазнаєте різних труднощів, особливо ви, дорогі мої вірні, що перебуваєте на праці тут, в Італії, що приїхали сюди, щоб заробити копійку і вислати її в Україну. Ви переживаєте різні важкі ситуації, ми про це знаємо, адже зустрічаємося з вами, сповідаємо вас, ви виливаєте нам свої болі, труднощі, свої терпіння, яких ви зазнаєте. Отже, будьте там свідками: свідками терпеливості, свідками любові, свідками покори, свідками братерства, свідками допомоги, особливо для старших людей. Отже, там, де ви, ми не можемо зайти. Єпископ там не зайде, священник там не зайде, може зайти раз на якийсь час, але ви там постійно. Отже, там ви можете свідчити свою віру. Ви є свідками, ви є місіонерами!
Саме приклад наших святих патронів, Сергія і Вакха, є для нас прикладом відважних свідків віри та прикладом добрих мирян. Саме до цього закликає нас Церква тепер, щоб могти дати відповідь тій кризі віри, яка є сьогодні у світі, тій великій апостазії, що є у світі. Сьогодні Церква закликає нас повернутися до чистоти Святого Євангелія, до слів Ісуса Христа. Тому ми маємо велике покликання, подібно як мали свв. Сергій і Вакх — стати свідками віри у світі, в якому живемо.
Ця українська парафія в Римі, крім покровителів свв. Сергія і Вакха, має також велику покровительку і заступницю — Пресвяту Богородицю, Яка перебуває тут між нами у чудотворній Жировицькій іконі, Яку дуже почитали в минулих століттях також італійці. Цю ікону у XVIII ст. віднайшли в захристії на стіні під штукатуркою і папа Урбан VIII дозволив перенести її до центральної абсиди цього храму. І сьогодні вона є тут, вона освітлює нас, помагає нам, вона нас провадить та допомагає бути свідками віри. Вона, Богородиця, є також першим свідком нової Євангелії Ісуса Христа. Вона є Божою Матір'ю, а також Матір'ю кожного з нас.
Нехай Господь з нагоди цього празника благословить усіх нас: священників, монахів, монахинь, мирян, щоб ми всі були Христовою Церквою, щоб ми могли зберегти нашу віру, традицію, щоб ми зберегли нашу Церкву саме тут, у діаспорі, щоб ми могли посвідчити також нашою піснею, нашою молитвою та нашими традиціями. Ми закликаємо, щоб ви не відрікалися своєї традиції, своєї мови, своєї пісні, своєї молитви. Важливо, щоб ту віру, яку ми принесли з України, могли посвідчити тут на італійській землі. Ми не є лише заробітчани, але ми є також даром, даром для Церкви в Італії, Іспанії, Португалії, Америці чи інших країнах. Ми приїхали з України не з порожніми руками, але привезли дар віри, яким маємо ділитися з усіма.
Нехай Господь усіх вас благословить!
Рим
Українська парафія святих мучениікв Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці
2012
