Священномученик Йосафат (Кунцевич), Архиєпископ Полоцький, пам’ять якого згадуємо 25 листопада (за новим стилем), є одним з найзнаніших українських Святих. Чим просіяв священномученик у земному житті, що вдостоївся такої слави? У Вечірній свята часто возносяться такі мольби до Св. Йосафата: «Молися нині до Господа, щоб дав Церквам з’єднання і мир, а душам нашим велику милість». Власне його звемо, за словами блаженного Папи Йоана Павла ІІ, апостолом єдності Церков. Бо й кров свою страдницьку пролив він, утверджуючи бажане єдинство. У перепетіях церковного розколу священномученик не зволікав віддати себе у руки супротивників єдності, що не розуміючи її цінності, завдали йому у 1623 році смертельного удару. 1641 року Йосафат Кунцевич проголошений Блаженним, а 1867 року – Святим.
Цьогоріч спогадування пам’яті Святого Архиєпископа Полоцького єднається з спогадом 50-ліття від часу покладення його мощей в базиліці Святого Петра в Римі, де вони й спочивають досі у головному храмі Католицької Церкви.
«Як священномученик і пастир ти ввійшов духовно у вічне сяйво несказанного світла, незбагненно навчившись тайни Христової, бо ти просвічений мученик і таїнственно навчений пастир, увінчаний подвійним вінком вишньої слави. Тому нині молися до Господа, щоб дав Церквам з’єднання і мир, а душам нашим велику милість» (стихира Вечірні свята).
Марія Ярема
