Ідімо назустріч Христовому переображенню, світло торжествуючи, вірні, це передпразденство, і кличмо: Надійшов день Божої радости, восходить на гору Таворську Владика, щоб засяяти красою свого божества (тропар), – закликає нас Церква напередодні свята Переображення Господнього.
У тропарі сказано про Божу радість. Можна задати собі питання: що викликало цю радість у Бога? Христос же ж не отримав красу свого Божества на Таворській горі, Він завжди мав і має цю красу як Бог. Ставши людиною, Господь не втратив цієї краси ні на йоту, так як Його Божественна природа не змінилася від того, що Він прийняв людську. Як Бог Христос сяяв красою свого божества завжди, але як людина засяяв цією красою перед іншими людьми вперше на Таворській горі. Що, отже, викликало радість у Бога, Який засяяв красою свого божества перед людьми? Чи хотів Бог показати людям свою велич для того, щоб вони зі страхом визнали Його як правдивого Бога і належно шанували? Ні, бо якщо було б так, Христос не переображався б лише перед трьома апостолами та й не забороняв би апостолам розповідати про це видіння аж до часу Його воскресіння. Бог не хотів застрашити людей своєю величчю і не прагнув, щоб Йому поклонялися зі страху чи з безвиході.
Відповідь на питання про те, чому Переображення – день Божої радости, представлена у кондаку передсвяття: Днесь божественним переображенням уся людська істота божественно сіяє, радісно кличе: Переображується Христос, спасаючи усе. Переображення Христове – це насправді образ переображення кожної людини, яка живе у Бозі. Бог переображує вірних людей, чинячи їх подібними на себе, наповнюючи їх своєю красою, спасаючи їх. Тому і сказано в кондаку: днесь божественним переображенням уся людська істота божественно сіяє, а в тропарі: надійшов день Божої радости. Бог радіє спасінням людини – свого образу. Бог радіє тим, що людина добровільно, а не зі страху перед могутністю Божого виду чи суду іде назустріч Христовому, тобто своєму у Христі, переображенню.
Марія Ярема
