18 грудня 1897 року Папа Лев ХІІІ видав бреве Paternam benevolentiam, яким започаткував існування при церкві Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі Pontificium Collegium Ruthenorum (сьогодні - Українська папська колегія святого священномученика Йосафата) під керівництвом монахів-єзуїтів.
Готуючи храм і прилеглу будівлю до заснування тут колегії була проведена реставрація храму і масштабна реконструкція будинку. У 1896 році під керівництвом Етторе Бонолі на фасаді церкви було додано чотири ніші, у які планувалося помістити статуї чотирьох великих учителів Східної Церкви: Івана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова та Атанасія Великого. Також зображено герб папи Лева ХІІІ. Інтер'єр храму був відреставрований, споруджено зразковий п’ятиярусний (до половини з білого мармуру, увесь з елементами позолоти та 52-ма іконами) іконостас. Тоді ж був виготовлений мармуровий тетрапод, дерев’яне горне сідалище та кивот. Над престолом споруджено кам'яний на мармурових колонах балдахин.
В 1932 році Українська папська колегія була перенесена у нове приміщення на пагорбі Джаніколо, де знаходиться й досі.
